Микола Куліш - Мина Мазайло (СКОРОЧЕНО)

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Mikola_kulish_mina_mazaylo_SKOROCHENO.docx)Mikola_kulish_mina_mazaylo_SKOROCHENO.docx51 Кб1985
Скачать этот файл (Mikola_kulish_mina_mazaylo_SKOROCHENO.fb2)Mikola_kulish_mina_mazaylo_SKOROCHENO.fb297 Кб1405

 

Микола Куліш

Мина Мазайло (СКОРОЧЕНО)

 

     Дійові особи:

     Мина Мазайло             —харківський службовець середніх літ.

     Лина (Килина)

     Мазайло                     —його дружина.

     Рина (Мокрина)

     Мазайло                     —їхня дочка.

     Мокій                              —їхній син.

     Уля                                   —подруга Рини.

     Тьотя Мотя                    —сестра Мини з Курська.

     Тарас Мазайло             —дядько Мини з Києва.

     Баронова —Козино      —вчителька «правильних проізношеній» російської мови.

     Тертика

     Губа                                 —комсомольці, друзі Мокія

     Аренський

    

     Дія відбувається в домі Мини Мазайла на Н—ській вулиці, 27, Холодної Гори м. Харкова, у тридцяті роки XX ст., в період найбільшого поширення українізації.

    

          ПЕРША ДІЯ

          1

          Приходить Уля. Рина в цей час перед люстерком. Відразу накинулася на подругу: «Ой, Упю, тобі не сором! Я так тебе жду, нерви як не луснуть. У нас в квартирі таке робиться! Це ти купила нові рукавички? За скільки? Таке робиться! Братик мій Мокій збожеволів од своєї укрмови, ти розумієш?»

     Уля теж швиденько до дзеркала, помилувалася собою, примружила очі: «За три сорок!»

     Рина й собі до дзеркала, зробила трагічні очі:

     — І, мабуть, уб'є папу. За три сорок? Дешево... Або папа його, бо вже третя лампочка перегоріла — так пише по-українському, цілу ніч пише, ти розумієш, навіть вірші!

     Уля здивована, а Рина продовжує розповідати, що тато й слухати не хоче про укрмову, а навпаки, хоче їхнє малоросійське прізвище змінити і підшукує собі вчительку, яка б навчила його правильної російської вимови.

     Уля ще більше дивується, а Рина продовжує розповідати, що Мокій про це ще не знає, а навпаки — мріє додати до прізвища Мазайло загублену половинку — Квач. Тато зранку пішов до загсу дізнаватися, чи можна змінити прізвище і чи має він право примусити Мокія. Мати пише секретного листа в цій справі до тьоті Моті в Курськ, щоб вона якнайшвидше приїжджала на допомогу.

    

     2

    

     Входить мати.

     Рина питає її, чи написала вона листа. Мати сказала, що написала, уже й відіслала.

     Рина

     — ...Одного листа мало. Треба телеграму! Та поки там тьотя одержить листа, ти знаєш, що у нас тут статися може?

     Мати пішла.

     Уля і Рина продовжують розмову.

     — Слухай, Ринко! Невже і прізвище в загсі міняють?

     — А ти думала де? Тількі в загсі! Прізвище, ім'я, по батькові, все життя тепер можна змінити тільки в загсі, розумієш? Ой Улю, ой Улюню! Коли ти мене любиш, зроби так, щоб Мокій закохався у тебе. Може, він кине свої українські фантазії, може, хоч прізвище дасть поміняти...

     — Ха—ха! Хіба це поможе?

     — Поможе. Закохуються ж так, що на розтрату йдуть, про партію забувають, і не абихто...

     — Я не зможу. Хіба я така?

     — Зможеш! У тебе чарівні очі, чудесні губи, прекрасний бюст. Ти його одним махом закохаєш. ...Він мені навіть якось сам казав, що в тебе напрочуд гарні очі, .

 

 ..які нагадують два вечірні озерця в степу.

     Уля     (до люстерка роздумливо, мрійно)

     —  Що ти кажеш? (Потім критично.) Хоч це й поетично, проте... Знаєш, яку партію знайшла собі Оля Семихаткова?

     — Ну?

     —  Комуніста. Молодий ще, ...але стаж надзвичайний! Щоліта відпочиватиме в Криму. А там не два озерця — море. Два моря! Чорне і Каспійське.

     Рина

     — Отож почни з Мокія, Улько, — практику матимеш, як треба закохувати. Думаєш, Оля Семихаткова ото так зразу й взяла комуніста? Практику мала, з комсомольцями. А наш Мокій теж у комсомолі скоро буде, розумієш?

    

     З

    

     Входить мати. Рина питає:

     — Написала?

     Мати

     — «Курськ, Корєнний ринок, 36, Мотроні Розторгуєвій. Негайно, негайно приїзди. Подробиці листом. Сестра Лина»...

     Рина

     — А подробиці листом навіщо?

     Мати

     — Як навіщо? Щоб з них напереддовідатись, що ж таке у нас робиться...

     Рина

     — Ну, то вона й ждатиме листа. Мати з досади прикусила язика. Тоді

     — То я хотіла, щоб не пропали десять копійок, що на листа витратила.

     Рина

     — Дай я покажу, як писати!... «Мрія воскресла. Мина міняє прізвище. Мокій збожеволів укрмови. Станеться катастрофа. Приїзди негайно».

     Мати пішла.

     Рина   (до Улі)

     — Тепер ти розумієш? Жах! Ой, Улюню! Молю тебе, благаю — закохай!

     Уля  (схвильовано)

     —  Ну як я почну, чудійко ти? Сама знаєш, який він серйозний, ще й український. Ну як до нього підступитися? З якого боку?

     — З українського,... тільки з українського.

     — Ти, я бачу, Рино, дурна. Та в нього ж іншого боку нема, а ти кажеш: тільки з українського. Він же з усіх боків український. ...Не хочу, не можу, не знаю як...

     Рина

     — Побачиш, що зможеш. Ось зараз покличу. Він зразу розсердиться, нахнюпиться, це правда. Та я знаю, як до нього підійти, з якої сторони він

     одмикається. Дурненька, не бійся! Я тобі дам потайний ключик, я покажу стежечку до його сердечка. ...А хочеш, Улько, і він тебе поведе сьогодні в кіно?

     Як усяка Уля, Уля — кіноманка:

     — Ти серйозно?

     Рина не така, щоб назад.

     —  От на! Тільки ти, Улю, не зірвись. Що не казатиму я, то немов з твого бажання, розумієш? Можеш навіть мовчати, тільки підтакни коли, кивни головою, усміхнися. Адалі — сама побачиш...

     (Постукала у двері до брата.)

     — Моко, вийди на хвилинку!

    

     4

    

     Увійшла мати. До Рини голосно й авторитетно:

     — Тьотя не одержить такої телеграми)

     Рина

     — Цс—с... Чого?

     Мати   {тихше)

     — А того, що в ній тринадцять слів, ти розумієш? Треба скоротити.

    

     5

    

     Увійшов Мокій, юнак... з мрійними, але злими очима. Хотів гримнути на сестру, та побачив, що вона не сама:

     —  Ну?

     Рина (до брата)

     — Ти, здається, знайомився колись. Моя подруга — Уля Розсоха. Уля самими губами:

     — Розсохина.

     Рина (снатиском)

     — Розсоха.

     Мокій незграбно подав руку.

     Рина

     — На хвильку, Моко. Улі страшенно вподобалось українське слово — бразолійний, а я не знаю, що воно означає. Яка його тяма?

     Мокій

     — Бразолійний — темно—синій. (До сестри.) Більш нічого? (Взяв йти).

     Рина   (до Улі)

     —  Бразолійний — темно—синій, розумієш, .Улю? (До брата.) Уля каже, що воно звучне таке, свіже — бразолійний.

     М о к і й (do Улі. Стримано)

     —  Ви де чули чи вичитали це слово?

     Ул я (розгубилася)

     — Я?.. Я не зна... Воно мені просто взяло й вподобалось...

     Рина (перехопила)

     — Улі ще одне подобалось слово... «Бринить», ти казала? ... Що таке «бринить», Моко?

     Мокій (м'якше)

     — А, «бринить». По—руському — «звучить». Та тільки одним словом «звучить» його перекласти не можна. «Бринить» має... (До сестри, нахмурившись.) Стривай! Ти мене колись про це слово вже питала... Просила, щоб я підлоги за тебе натер, і перед тим питала.

     Рина

     — Невже питала? Тепер пригадую. ...А я у тебе спитала для Улі, та забула... Ти ще, пригадую, сказав, що «бринить» — якесь надзвичайне слово...

     Мокій (до Улі)

Сторінка 1 з 6 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 4 5 6 > У кінець >>

Пошук на сайті: