Аналіз п’єси «Мина Мазайло» М.Куліша

 

Миколу Куліша називають творцем «модерної драми». Але драматург змушує й сьогодні сприймати один із своїх кращих творів не очима, а серцем, читати й перечитувати його, сміятися і   замислюватися над проблемами сьогодення, які корінням своїм сягають у далеке минуле. Сюжет п’єси відомий ще з часів Мольєра і Карпенка-Карого. Та в М. Куліша він заіскрився новими бар­вами. Геній Миколи Гуровича Куліша перекинув місток між епо­хами й доки будуть жити Мини, що роду не пам’ятають, буде ця п’єса актуальною. Сюжет комедії гострий, напружений, а його герої непередбачувані у своїх вчинках, типові, і разом із тим неповторно-самобутні.

З історії комедії

За спогадами сучасників, Микола Куліш дуже обережно пово­дився зі словом, не терпів використання «не тих» слів, а україн­ську мову знав дуже добре й високо цінував її, стверджуючи, що таких багатих та соковитих мов, як його рідна, дуже мало на світі. Тому, мабуть, М. Куліш написав п’єсу «Мина Мазайло», у якій порушив мовну проблему. Письменник був закоханий у красу, емоційність, виразність української мови й намагався боротися за її подальший розвиток. «Мина Мазайло» — одна з найкращих п’єс, яку хтось із дослідників назвав «філологічним водевілем», бо в ній багато уваги приділено слову. Протягом року комедію «Мина Мазайло» було видруковано. Спочатку в одному з найбільш самобутніх і «європеїстських» українських видань кінця 20-х рр. XX ст.— гумористично-сатиричному альманасі «Літературний ярмарок» (шосте число за 1929 р.), навколо якого, як відомо, об’єдналися колишні члени ВАПЛІТЕ, серед яких були М. Хви­льовий, О. Досвітній, М. Куліш, Ю. Яновський, Г. Косинка, В. Сосюра, Г. Епік, І. Дніпровський, П. Панч, М. Бажай та ін. А пізніше, усе в тому ж 1929 р., п’єса вийшла в Харкові окре­мою книжкою. Після постановки й публікації комедія стрімко одержала визнання. Проблематика, художні реалії твору жваво обговорювалися в пресі, стали предметом дискусій, у процесі яких висловлювалося чимало високих і дуже високих оцінок. 1929 р. комедія з’явилася на сценах Дніпропетровська й Херсона, Одеси й Вінниці, Житомира й Маріуполя. У Києві поставив Гнат Юра, у Харкові — Лесь Курбас. «Березільська» вистава тріумфально пройшла на гастролях в Одесі й Києві, а влітку 1930 р.— у Гру­зії, під час єдиного виїзду «Березоля» за межі республіки. Так само тріумфально було її знято наприкінці 1930 р., коли процес українізації пішов на спад.

Жанр п’єси. Сюжетна основа твору

«Мина Мазайло» — не водевіль, а сатирична комедія, з прита­манним цьому жанру прийомом концентрації побутових деталей, використанням гіперболи, символіки, гротеску. Куліш-драматург належав до митців, здатних глибоко бачити суспільний ґрунт у найбанальніших побутових явищах. У комедії «Мина Мазайло» письменник прагнув зрозуміти, як діють, як відображуються в побуті сучасного йому міщанства важливі тенденції суспільного життя країни. У зв’язку з цим знаходиться й сюжетна основа твору, і типологія образів, кожен із яких є конкретною особою й водночас широким, майже символічним узагальненням.