Пантелеймон Куліш

До рідного народу (Критика, коментарі до твору, пояснення)

 

До рідного народу, 

подаючи йому український переклад 

Шекспірових творів 



Я ридаю, як згадаю 

Діла незабуті 

Предків наших, тяжкі діла! 

Якби їх забути, 

Я оддав би веселого 

Віку половину! 

Оттака-то слава наша. 

Слава України! 

Шевченко 



Народе без пуття, без честі і поваги, 

Без правди у завітах предків диких, 

Ти, що постав з безумної одваги 

Гірких п’яниць та розбишак великих! 



Єдиний скарб у тебе — рідна мова, 

Заклятий для сусідського хижацтва: 

Вона твого життя міцна основа. 

Певніша над усі скарби й багатства. 



Се голос луччих предків з домовини. 

Тих душ святих, що марно погибали 

У злигоднях Великої Руїни, 

Котру старці твоїм тріумфом звали. 



О варваре! покинь тріумфувати 

Та зчервоній од сорома тяжкого: 

Що всі сусіде мають що назвати, 

А ти своїм не назовеш нічого. 



Що захопив єси серед руїни. 

Забрав усе великий твій добродій; 

Жене тебе неволя з України, 

Із рідним словом тулишся мов злодій. 



На ж зеркало всесвітнє, визирайся, 

Збагни, який ти азіат мізерний, 

Своїм розбоєм лютим не пишайся. 

Забудь навіки путь хижацтва скверний 

І до сім’ї культурників вертайся. 



Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло) 

Інколи поетам доводилося говорити гіркі слова правди на адресу свого народу. Але це з великої любові, з бажання просвітити його, прямувати до добра і світла. П. Куліш картає українців за те, що забувають свої традиції, славу предків. Вони мають неоціненний скарб — рідну мову, але й "з рідним словом" туляться, "мов злодій". Письменник закликає народ до освіти, до культури, тому підготував переклад творів Шекспіра. 

П. Куліш вважав шлях повстань, селянських воєн неприпустимим, тому закликав: "Забудь навіки путь хижацтва скверний І до сім'ї культурників вертайся". У цьому його погляди були різко протилежні із Шевченковими, але кожен має право на свої переконання.