Пантелеймон Куліш

Заворожена криниця (Критика, коментарі до твору, пояснення)

 

Вертоград моей сестры... 

(Пушкин) 



У сестри моєї тихо 

Процвітає сад в ограді. 

Кінамон, моя утіха, 

Нард, алое в любім саді. 



Там квітки, як в божім раю. 

Що на Тигрі да Євфраті, 

Зорями в траві зоряють, 

Тонуть-плавлють в ароматі. 



Там гранати наливнії, 

Солодощів дивних повні... 

Гудуть бджоли золотії, 

Мов з Едему тихі дзвони. 



Серед саду-винограду 

В кринах схована криниця... 

Мойму серцю на відраду 

Заворожена водиця. 



Заворожена й заклята, 

Щоб не знали люде ходу: 

Бо призначено для брата 

Чисту воду-прохолоду. . 



Вітре тихий від заходу! 

Вволи волю мого серця: 

Повінь чарами на воду. 

Нехай ллється, нехай ллється. 



Вітре буйний аквілоне! 

Подми чарами, крилатий, 

На ті нарди, кінамони, 

Нехай каплють аромати. 



Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло) 

У поезії "Заворожена криниця" змальовується алегорична карти-а прекрасного саду з екзотичними квітами, від яких линуть прекрасні пахощі. У тому саду є заворожена криниця, призначена "для брата", щоб брав він звідти "чисту воду-прохолоду". Поет закликає вітер, щоб він повіяв чарами на воду й щоб та полилася для всіх. 

Сад, квіти — це книги, знання, поезія. Криниця — рідна мова, поет хоче, щоб ці багатства стали доступними для всіх. Хоча цю картину можна розуміти по-іншому. Тим-о алегорія і цікава, що є простір для уяви, для різночитання.