Пантелеймон Куліш

Рідне слово (СКОРОЧЕНО)

 

Я на сторожі коло їх 

Поставлю слово. 

Т. Шевченко 



Мовчки предки наші в полі 

Мовчки спочивають, 

Тільки чорнії могили 

З вітром розмовляють. 



Спочивають, дожидають 

Праведного суду, 

Що судити Україну 

Рідне слово буде. 



Вже судили княжі суди, та правда утікала з тих судів. За маєтки продавалася з радістю воля, насипалися могили — пам’ять про "безголов’я". А неправду саджали поруч себе до столу. Тепер же маємо чекати суду. 



Рідне слово, божа правдо! 

Як мала дитина, 

Тебе стала промовляти 

Хирна Україна. 



Промовляє — оживає, 

Згнічений морозом, 

Непозичений у німця 

Український розум. 



Люди тепер схаменуться і повернуться до рідного слова, рідна тоді буде їм і правда, вона запанує скрізь. 



В дусі правім будем вічно 

Об тобі молитись, 

Духом правди з ворогами, 

Поки духу, битись.