Микола Хвильовий

Кіт у чоботях (Стислий переказ, дуже скорочено)

Новела 


<...> "Отже, про глухе слово: Гапка, Гапка — глухо; ми її не Ганка, а товариш Жучок. Це так, а то — глухо. 

А от гаптувати — це яскраво, бо гаптувати: вишивати золото або сріблом. 

...А то буває гаптований захід, буває схід, це — коли підводиться або лягає заграва. 

Гаптований — запашне слово, як буває лан у вересні або трави в сіновалах — трави, коли йде з них дух біля плавневої осоки. 

Гапка — це глухо. 

Ми її: товариш Жучок. 

І личить. 

І...От вона: 

Це тип: "кіт у чоботях". Знаєте малюнки за дитинства: "кіт чоботях " ? Він дуже комічний. Але він теплий і близький, як неньчина рука з синьою жилкою, як прозорий вечір у червінцях осені. 

"Кіт у чоботях" — це товариш Жучок. От. А тепер я питаю: 

— Відкіля вони прийшли — товариші Жучки? Скільки їх вийшло? Га? 

А пройшли вони з краю в край нашу запашну червінькову революцію. Пройшли товариші Жучки, "кіт у чоботях". 

...Ах, я знаю: це Жовтнева тайна. Відкіля вони вийшли — це Жовтнева тайна". <...> 

У кожному слові Хвильового відчувається замилування внутрішньою красою і силою слова й розуміння цієї сили. Зовсім скупими імпресіоністичними мазками малює він нам образ Гапки — товариша Жучка, маленького епізоду великої революції. 

Ось вона: спідничка і блуза кольору хакі (бо це ж колір революції), трохи подерті. Що говорити про її зовнішність? "Ясно — жучок". Маленький на зріст "кіт у чоботях", на якого впали "тіні з бур’янів". Це, загалом, і не портрет у тому звичному для нас розумінні. Це — враження. Та й не можна чекати нічого іншого, адже головна правда, як говорить Хвильовий, "то ціла революція". 

Революція відчувається у новелі такою силою, що займає собою весь простір і час, і водночас вона йде бур’янами разом з такими непомітними своїми героями, як Гапка — Жучок. 

Сюжет майже не відіграє у творі істотної ролі. Хвильовий сам зазначає: 

Сторінка 1 з 2 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 > У кінець >>