Біографія (вірш) – Євген Маланюк

ЄВГЕН МАЛАНЮК

БІОГРАФІЯ

1

Завжди напружено, бо завжди –

проти течій.

Завжди заслуханий: музика, самота.

Так, без шляху, без батька,

без предтечі.

Так – навпростець – де спалює мета.

Все чути. Всім палать. Єдиним

болем бути,

Тим криком, що горить в кривавім

стиску уст,

І знать, що випало – загаснути

забутим,

І спомином кінця – кісток народних

хруст.

2

Так вийшовши з глухого степу,

З зітхань страждальної землі,

Вирізьблюю німий життєпис

На дикім камені століть.

Так конструюю нічний образ

На сірім цоколі часу,

І мудрість протина, як кобра,

Гадючим зоренням красу.

І розраховує, й шепоче,

І виміряє кожен крок,

Лиш електричне колють очі

Крізь все мереживо морок.

Заплутуюсь густіш і гірше

Під діамантовий гіпноз,

І тільки бачу – камні, вірші,

І тільки чую – гул погроз.

І все боюсь: скінчиться термін,

А я не скінчу завдання

І попливу один, без керми,

У тьму вмираючого дня.

3

Мушу випити келих до краю –

Полиновий мед самоти,

Так нещадно, так яро згораю,-

Чи ж побачиш, почуєш ти?

Недорізаним звірем – вітер

Проридає в страшний простор.

(Там жито – надовго збите,

Там чорним повітрям – мор).

А я мушу незморено-просто –

Смолоскипом Тобі Одній,

Я – кривавих шляхів апостол –

В голубі невечірні дні.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: