Ода до прийдешнього – Євген Маланюк

ЄВГЕН МАЛАНЮК

ОДА ДО ПРИЙДЕШНЬОГО

Дні Твої скалічено криваво,

За туманом мерехтить мета…

Так обридла підозріла слава,

Так гнобить нещадна самота.

Вию псом на мертвім полі бою,

Стережу сей попіл і кістки,-

Знаю, Бог розсудить нас з Тобою:

Сходять зерна, пружаться ростки.

Під морозним вітром – біла тризна,

Сніг сліпить, вирує рівнина,-

То встає озимина залізна,

Крізь крижаний сніг – озимина.

Бачу їх – високих і русявих,

Зовсім інших, не таких, як ми,-

Пристрасників висоти і слави,

Ненависників тюрми і тьми.

Ось їх стислі руки, ясні лиця,

Голос невблаганний, як наказ,

В гострім зорі зимно-синя криця –

Вірний щит від болю і образ.

Спадкоємці бою, бурі діти!

Загримить ще раз така пора –

Сміливо могили перейдіте,

Коли треба – розтопчіть наш прах.

Щоб без вшанувань, без академій

Кров жадала неминучих кар,

Криця зустрічала серця кремінь,

Викресала іскрами удар!

Щоб тверезі зимно-сині очі

Загорались, гострі і палкі,

Лиш тоді, як обрій зарокоче,

Боєм зустрічаючи полки.

І коли доба метальним словом

Збудить в серці переможний ямб,

Присуд Божий в даль Твою громово

Ознаймить гарматний дифірамб.

11.1.1932

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: