Детальний Аналіз

«Стилет чи стилос?..» Маланюк

«Стилет чи стилос?..» аналіз твору — тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті.

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури «Стилет чи стилос?..»: філософська, громадянська лірика,

Жанр «Стилет чи стилос?..»: вірш.

Мотиви «Стилет чи стилос?..»: ролі слова, митця в житті суспільства; утвердження думки, що митець пови­нен безкомпромісно служити народові, формувати свідомість нації.

Віршовий розмір «Стилет чи стилос?..»: ямб.

Художні особливості  «Стилет чи стилос?..»: у поезії реальний світ постає крізь призму поетового «я» і читач захоплюєть­ся символічністю та образністю. Так, у вірші «Стилет чи стилос?..» ці пред­мети мають не просто пряме, матеріально виражене значення: стилет — ко­роткий кинджал, стилос — паличка для письма. Стилет є символом одвічно­го близького бою сам на сам, свідомого вибору жертовної боротьби за ідеали народу. Стилос — це уособлення мистецтва з його витонченою гармонією, музикою людських почуттів та магією добра й краси. Ліричний герой поезії, а з ним і сам автор вагається, чому віддати перевагу — боротьбі, дії, силі чи прекрасному, поезії. Вибір цей інколи буває трагічним. Найчастіше в житті людини й у природі відбувається протиборство, суперечка або переплетення цих сил (там «пестощі» — «тут — жаха набряклий вітром обрій»), І все ж герой зачарований «веселим галасом бою», «безмежжям» та готовий пори­нути у вир бурхливого життя.

Примітки: Є. Маланюк продовжив традиції Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, якіпідкреслювали суспільну важливість поезії. Концепція мистецтва Маланю­ка — служити Україні, втілювати загальнонаціональні ідеї. «Стилет чи сти­лос? — не збагнув. Двояко / Вагаються трагічні терези», — так поет розду­мує над місією митця і його покликанням, яке за жодних обставин не допус­кає фальшу чи кон’юнктури. Стилет і стилос, зброя і перо, сила і краса зли­ваються в єдиному образі, символізують боротьбу за ідеали народу, свідо­мий вибір і жертовне служіння красі й правді.

 

Євген Маланюк

Стилет чи стилос?

Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко
Вагаються трагічні терези.
Не кинувши у глиб надійний якор,
Пливу й пливу повз береги краси.

Там дивний ліс зітхає ароматом
І ввесь дзвенить од гимнів п'яних птиць
Співа трава, ніким ще не зім'ята,
І вабить сном солодких таємниць,

Там зачарують гіпнотичні кобри
Під пестощі золототілих дів...
А тут — жаха набряклий вітром обрій:
Привабить, зрадить і віддасть воді.

Та тільки тут веселий галас бою —
Розгоном бур і божевіллям хвиль
Безмежжя! Зачарований тобою,
Пливу в тебе! В твій п'яний синій хміль!


1924 р.

 

 

ДУМКИ ПРО ТВОРЧІСТЬ ЄВГЕНА МАЛАНЮКА

«Маланюкова поезія залишиться... доказом суворої сили українського слова, його здатності бути не лише мелодійним, ніжним, барвистим, гнучким, вигадливим, — ай згустком волі і думки, що концентруються в пекуче почуття» (І. Дзюба).