Рідна мати моя, ти ночей недоспала. 

Ти водила мене у поля край села, 

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, 

І рушник вишиваний на щастя дала. 



І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, 

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. 



Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, 

І зелені луги, й солов’їні гаї, 

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, 

І засмучені очі хороші твої. 



І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, 

І засмучені очі хороші, блакитні твої. 



Я візьму той рушник, простелю, наче долю, 

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров. 

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: 

І дитинство, й розлука, і вірна любов. 



І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: 

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов. 



Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло) 

Пісня про рушник" на слова А. Малишка та музику П. Майбороди звучить і донині на всіх континентах Землі, тому що почуття, висловлені в ній, близькі, дорогі кожній людині. Це любов до матері, вдячність їй за недоспані ночі, за постійну турботу, за незрадливу усмішку, за те, що зростила й вивела у широкий світ. 

Матері намагаються вкласти в душу дитини все найкраще, вберегти від лихого своєю молитвою. Тому такі щирі, теплі, задушевні слова й вилилися із серця поета, знайшли відгук у серцях мільйонів.