Приходять предки, добрі і нехитрі, 

У бородах, простелених на вітрі, 

Не руки — а прогнуті чорні віти, 

Не очі — а прозористі орбіти. 

І кайдани подзвонюють з плугами, 

Зерно і кров, і ночі із снігами. 



Чи ти не став розщепленим, як атом. 

Недовірком, схизматом (1) чи прелатом (2) 

Ярижкою нікчемним (3), псом на влові? 

Дитино наша, ягодо з любові!.. 

Дарують ласку, повну болю й змоги, 

Щоб у очах уздріть нові прологи. 



(1)Схизмат — людина, що зрадила істинній вірі. 

(2) Прелат — узагальнена назва католицьких священиків 

(3) "Ярижкою нікчемним" — тобто улесливим прислужником 



Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло) 

Без минулого немає майбутнього. І кожне нове покоління звітує перед минулим, відповідає за майбутнє. Наші предки мужньо боролись за волю та незалежність, багато страждали. Зберегли й відстояли рідну мову, то ж мають певне право спитати: а що ж зробили для збереження мови, кращих традицій, для розбудови нашої держави ми з вами? Не секрет, що в історії України було багато трагічних сторінок. Були й зради, і відступництво самих українців, були незгоди у виборі подальшого шляху. Та коли знаєш минуле, є надія, що не повториш його помилок. От і приходять предки. Так їм хочеться побачити "нові прологи", відчути, що немарно вони воювали, проливали кров, працювали, творили.