Чому, сказати, й сам не знаю. 

Живе у серці стільки літ 

Ота стежина в нашім краю 

Одним одна біля воріт. 



Приспів: 

Де ти, моя стежино, 

Де ти, моя єдина? 

Ота стежина в ріднім краї — 

Одним одна коло воріт? 



На вечоровім виднокрузі, 

Де обрій землю обніма, 

Нема кінця їй в темнім лузі — 

Та й повороту теж нема. 



Кудись пішла, не повертає. 

Хоч біля серця стеле цвіт, 

Ота стежина в нашім краю 

Одним одна біля воріт. 



Дощами мита-перемита. 

Снігами вметена у даль. 

Між круглих соняхів у літі 

Мій ревний біль, мій ревний жаль. 



Приспів. 

Моя надієчко, я знаю: 

Мій крик життя на цілий світ — 

Ота стежина в нашім краї 

Одним одна коло воріт. 

Приспів. 



Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло) 

Вилітають із гнізда пташенята, виростають діти і йдуть із рідної хати в доросле життя. Але перші враження дитинства, перша любов залишаються з людиною завжди. Як і стежина, що веде до рідного дому. Давно, мабуть, не був ліричний герой поезії "Стежина" вдома, може, й стежина та вже заросла травою. Тому в серці біль і жаль за тим, що вже не повернеться. Не повернеться молодість батьків, не повернеться і його власна юність. Єдина надія, що в будь-який момент, коли людина прийде додому, стежина з радістю приведе її до рідної оселі, до рідних людей. Вірш А. Малишка став красивою задушевною піснею. 

Корисні матеріали: