Критика

«Пісня про рушник» А. Малишко

Вірш А. Малишка «ПІСНЯ ПРО РУШНИК» — це гімн материнства, сповідь-спогад лірич­ного героя, пройнята материнським теплом і синівською вдячністю. У поезії матір дарує синові «рушник вишиваний» як символ життєвої дороги, на якому «росяниста доріжка, і зелені луги, й солов’їні гаї». Цей рушник пов’язаний із життєвою долею ліричного героя і з образом найближчої і найсвятішої для кожного людини — образом матері:

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала...
 

У творі образ матері — це символ чистоти і любові; це образ матері-берегині, яка дала життя, мудро формувала почуття, творила людину. Ліричний герой поезії дуже тепло згадує рідну матір, її безсонні ночі над колискою сина, її намагання прилучити дитину до всього прекрасного, людяного, її сокровенне бажання бачити дитину щасливою. У його матері «незрадлива ласкава усмішка», бо вона вміє розуміти, прощати і наставляти. У матері — «засмучені очі», бо вона відриває від свого серця дитину й посилає її у великий світ, «в дорогу далеку». А на цій дорозі будуть «і дитинство, й розлука, і вірна любов...» А. Малишко змушує кожного згадати своє дитинство, прощання з бать­ківською хатою, материнську тривогу за долю своєї дитини.

Форма вірша з повторами наближає його до пісні. А символічний образ рушника розповідає читачеві про все: сонячне дитинство, розлуку з рідним краєм, нове життя, вірну любов.

Композитор Платон Майборода написав музику до поезії, у якій оспівуються і возвеличують­ся прекрасні, джерельно чисті почуття до найріднішої людини — Матері. Пісня невелика за розмі­ром, і слів про матір сказано небагато, але її образ — виразний, зігрітий синівським почуттям.

Тема матері — наскрізна в поезії А. Малишка. Усе найдорожче, найрідніше, найсвятіше у ньо­го пов’язане з образом матері, яка навчила добра, краси, любові до людей. «Пісня про рушник» — це данина подяки й любові народного поета священній пам’яті Матері.