Балада про танкіста – Андрій Малишко

АНДРІЙ МАЛИШКО

БАЛАДА ПРО ТАНКІСТА

Пил на машинах, пил на чоботях, пил на рудій траві.

Бій не втихає, не затихає,- чуєте, хто живі?

Теплі мотори з вітром колючим свищуть, немов рідня,

Пахне автолом над сірим полем, тіло людське й

броня.

На обстановку, радисте, зваж ти, газу надай, водій.

Сам командир повертає башту, п'ятий почавши бій.

Пробива мотор снарядом,

Смерть шукає скронь

З командиром майже рядом

Диха злий вогонь.

І тече броня гаряча

В степовую шир,

В полі жайворонок плаче

Там, де командир.

Він виповзає з башти, з машини в пекло, у пил, у грім

Весь у бензині, у чорних ранах, шепче: – Вперед

ходім!

– Руки задимлені, ліва й права, чуб до чола прилип,

Сіра шинелька горить яскраво, як смоляний смолоскип.

Весь догоряє, весь він палає – кущ вогняний вдалі –

В тихому краю, чи на Дунаю, чи на карпатській землі.

Вище-но голову, брате-радисте, газу надай, водій!

Пил на машинах. Пил на чоботях. Пил на траві рудій…

Вже радиста молодого

Й хлопця-водія

З бою винесла підмога,

Бо ж одна сім'я.

Та й поклали у шпиталі –

Рани зав'язать.

Покурить, горілки випить,

Все переказать.

Знову сідають вони в машину. Де командир наш, де?

Блисне огонь на переднім краю – то командир іде.

То командир їх в сірій шинельці, вкутаний у вогні.

– Ви не забули мене, хлоп'ята? Ви не забули, ні?

В полі птиця сива кряче,

Облітає шир.

В кожній заграві неначе

Кличе командир.

Полум'яні рідні руки

Приклада до скронь.

І ведуть вони машину

Тільки на вогонь.

По чужім переднім краю

В бліндажі старі,

По крутім карпатськім плаю,

По Чорногорі.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: