Остання самота – Марія Матіос

ОСТАННЯ САМОТА

Захитається дощ

Чи сльоза на лиці сколихнеться –

І чумна самота

Від безсилля заціпить уста.

Зліва сойка мала

Стрепенься – і враз задихнеться,

І спечеться на думці:

Остання це вже самота.

…А пташатко чудне

Облітало колись чиїсь лиця,

А тремке пташеня

Припадало до сяючих віч.

…І чистюська колись,

А тепер – як остання блужниця –

Поплететься душа

Ні за ким й ні до кого крізь ніч.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: