Завантажити материал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Panas_mirniy_hiba_revut_voli_SKOROCHENO.docx)Panas_mirniy_hiba_revut_voli_SKOROCHENO.docx53 Кб5673
Скачать этот файл (Panas_mirniy_hiba_revut_voli_SKOROCHENO.FB2)Panas_mirniy_hiba_revut_voli_SKOROCHENO.FB256 Кб3942
Це соціально-психологічний роман із елементами детективу. Створений класиком української літератури Панасом Мирним (1849 – 1920) у співавторстві з Іваном Біликом (1845 – 1905). У ньому психологічно переконливо розкривається трагічна доля правдошукача, борця проти приниження людини, соціальної несправедливості, який став злочинцем, "пропащою силою". Події відбуваються на тлі широкої правдивої картини українського життя XVIII – XIX ст. На ній особливо виділяються жіночі образи. Майстерно описані напружені ситуації, інтригуючий сюжет сприяє тісному переплетенню соціальних та інтимно-особистісних ліній роману. Твір було заборонено в царській Росії, тому вперше надруковано у Женеві. Він став одним із найвидатніших реалістичних досягнень європейської прози XIX століття.

ПАНАС МИРНИЙ 
(1849—1920) 

ХІБА РЕВУТЬ ВОЛИ, ЯК ЯСЛА ПОВНІ? (СКОРОЧЕНО)

ЧАСТИНА ПЕРША 



І 
Польова царівна 
       
      Сталося це одного чудового весняного дня. Ясне сонце було тепле й приязне. З неба линула пісня жайворонка, в траві сюрчали коники. У такий день на серці стихають негоди, хочеться жити й любити. 
      У таку днину до свого поля йшов молодий парубок літ двадцяти. Таких хлопців можна було часто зустріти по українських селах. Відрізнявся він від інших не одягом, не вродою, а палким поглядом темних очей. У ньому відчувались духовна міць і хижа туга. 
      Парубок ішов повагом і любувався своєю нивою, яка була кращою за сусідські, аж раптом почув чудову пісню. Він затаїв дух, заслухався. Співала якась незнайома дівчина. Була вона низенька, чорнява, метка й жвава, одягнена в зелене вбрання, заквітчана польовими квітами. Дівчина була схожа на польову царівну. 
      Після недовгої розмови незнайомка втекла від парубка. 
      Повернувся хлопець додому. Його хатка стояла на краю села Піски. Була вона хоч і старенька, та чепурна. Поряд виглядали хлівці, повіточки. Не достатки, а тяжка праця кидалась у вічі. 
      Біля порогу стояла бідно зодягнена жінка, яка стала докоряти своєму синові Чіпці, що той десь блукає, а корова й кобила не наповані. 
      Увечері, як впоралися з худобою, став Чіпка розпитувати матір про дівчину, яка не йшла йому з думки. Та мати її не знала. 

II 
Двужон 

      Літ за двадцять до кріпацької волі у село Піски прийшов невідомий захожий середніх літ. У волості він назвав себе небожем жителя Пісок Карпа Окуня, показав паспорт. Громада прийняла його. Став він піщанський громадянин — козак Остап Макарович Хрущ. 
      Через рік купив хатку на краю села, землю й одружився з Мотрею, що жила в сусідах зі старою матір'ю Оришкою. Жили тихо, мирно, багато працювали. Та обридло таке життя Остапові, кинув сім'ю й пішов на заробітки. Скоро із Дону прийшла звістка, що Остап Хрущ насправді Вареник, має жінку і трьох дітей, яких покинув. Пішов поголос по селу, не можна Мотрі нікуди очей показати, щоб на неї пальцем не тикали. 
      Віддали Остапа в солдати, а в Мотрі народився син, якого назвали Нечипором. 

Сторінка 1 з 18 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 > У кінець >>