ПАНАС МИРНИЙ (ПАНАС РУДЧЕНКО)
(1849-1920)

 Панас Якович Рудченко народився 13 травня 1849 р. у м. Миргород на Полтавщині в сім’ї чи­новника. Навчався в Миргородському та Гадяцькому повітовому училищах. Не маючи можливос­тей продовжувати систематичне навчання, наполегливо займався самоосвітою. Служив у повітових канцеляріях Гадяча, Прилук, Миргорода. 1871 р. оселився в Полтаві, де провів решту життя. Пра­цював у казначействі та казенній палаті, після 1917 р. — у губфінвідділі. Помер Панас Мирний 28 січня 1920 р., похований у Полтаві.

Літературну діяльність Панас Мирний розпочав наприкінці 60-х рр. XIX ст. Виявив себе як письменник-реаліст. У творчій спадщині Панаса Мирного переважає проза. Він є автором ряду нарисів, оповідань, повістей, романів. Серед творів Панаса Мирного найбільш масштабним і скла­дним є соціально-психологічний роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», написаний у співавтор­стві зі старшим братом Іваном Біликом (Іваном Рудченком). Робота над романом припала на 1872— 1875 рр. Через цензурні перепони він був виданий пізніше — 1880 р. у Женеві.

Задум твору був навіяний реальним випадком, що дістав відображення спочатку в нарисі Па­наса Мирного «Подоріжжя од Полтави до Гадячого», а згодом — у повісті «Чіпка». У центр повісті автор поставив селянина, який обирає злочинний шлях під впливом соціальних обставин. До роз­витку попереднього задуму приєднався Іван Білик, за участю якого з’явилися кілька редакцій ро­ману. Співавторство різних особистостей, а також тривалий час роботи над романом зумовили його багатоплановість. Автори змалювали широке полотно народного життя з усім комплексом суспільних процесів, що охоплює більш як столітній часовий відрізок. При цьому увага зосередже­на на образі окремої особистості — представника селянського середовища, який під впливом соці­альних обставин став злочинцем. Твір пропонує читачеві художній аналіз того життєвого вибору, що був зроблений центральним персонажем.

Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» став важливим етапом у розвитку української рома­ністики. Він давав відповіді на складні питання тогочасної дійсності, розкривав причини й зобра­жував наслідки руйнування патріархального селянського життєвого устрою. Однак уже на той час ці відповіді, спроектовані в соціальну площину, сприймалися як дещо спрощені й однобічні. Роман Панаса Мирного та Івана Білика став найвищим досягненням української реалістичної прози XIX ст. Водночас він виявив обмеженість та однобічність реалістичного трактування й соціального аналізу дійсності.

Художня проза Панаса Мирного належить до класичних зразків української літератури. Її ха­рактерними рисами є масштабність реалістичних малюнків, точне відтворення народного побуту, соціальність та психологізм.