Іван Нечуй-Левицький - На Кожум'яках

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Ivan_nechuy_levickiy_na_kozhum_yakah.docx)Ivan_nechuy_levickiy_na_kozhum_yakah.docx127 Кб1007
Скачать этот файл (Ivan_nechuy_levickiy_na_kozhum_yakah.fb2)Ivan_nechuy_levickiy_na_kozhum_yakah.fb2176 Кб1200

Класик української літератури Іван Нечуй–Левицький – це письменник новатор, який виводить прозу з жанрової одноманітності. У його творах знайшло художнє відображення життя майже всіх верств тогочасної України, тривоги і радощі людей протягом великої історичної епохи. Його герої є не безликою масою, а яскравими особистостями, зі своїми самобутніми характерами, звичками, егоїзмом і щирістю, радощами і горем…
«За двома́ зайця́ми» — художній комедійний фільм за мотивами комедійної п'єси Михайла Старицького. Твір Івана Нечуй-Левицького «На Кожум’яках» послужив основою для п’єси Старицького.

Iван Нечуй-Левицький

На кожум'яках

    Мiщанська ко­ме­дiя на 5 дiй

    

ДIЙОВI ОСОБИ

    

    С и д i р С в и р и д о в и ч Р я б к о, київський мi­ща­нин, має крам­ни­цю на По­до­лi.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а, йо­го жiн­ка.

    Є в ф р о с и н а, їх доч­ка.

    Г о р п и н а К о р н i ї в н а С к а в ч и х а, сест­ра Євдо­кiї Кор­нiївни, пе­ре­куп­ка, вдо­ва; пе­реп­ро­дує яб­лу­ка.

    О л е н к а, її доч­ка.

    С в и р и д I в а н о в и ч Г о с т р о х в о с т и й, ци­люр­ник

    Н а с т я

    О л ь г а Євфро­си­ни­нi при­ятельки, пан­ни.

    В а р в а р а

    Х и м к а, Ряб­ко­ва най­мич­ка.

    П е д о р я, Гор­пи­ни­на по­ден­щи­ця.

    М а р т а, Б у б л е й н и ц я.

    О р и н а, Б а ш м а ч н и ц я

    М е р о н i я пе­чорськi мi­щан­ки, бу­ли пос­луш­ни­ця­ми.

    М а г д а л и н а

    1-й м и т р о п о л и ч и й б а с.

    2-й м и т р о п о л и ч и й б а с.

    Б е р к о й В о л ь к о, жи­ди, про­цент­щи­ки.

    М i щ а н к и, ш а ф е р и, м i щ а н и т а к а т е р и н щ и к.

    Дiя дiється у Києвi, на Ко­жум'яках.

    Г о с т р о х в о с т и й та Є в ф р о с и н а тро­хи за­ки­да­ють по-руськiй.

    

ДIЯ ПЕРША

    

    Свiтлиця Си­до­ра Сви­ри­до­ви­ча Ряб­ка з мi­щанською обс­та­вою. Од­нi две­рi - в кiм­на­ту, дру­гi - в пе­кар­ню. Дiя дiється в не­дi­лю по обi­дi.

    

ВИХIД 1

    

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а са­ма.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а (си­дить ко­ло сто­ла i по­зi­хає). Си­до­ре Сви­ри­до­ви­чу! Си­до­ре Сви­ри­до­ви­чу! Чи ти оце й до­сi спиш? Вста­вай вже, бо швид­ко до церк­ви задз­во­нять на ве­чер­ню. Хо­ди сю­ди та по­сидь ко­ло ме­не. Нудьга ме­не бе­ре, Си­до­ре Сви­ри­до­ви­чу! Чи ти чуєш?

    С и д i р С в и р и д о в и ч (обзи­вається з кiм­на­ти). Чи то ти ме­не кли­чеш, Яв­до­ню? Ось за­раз вий­ду, моя го­луб­ко, тiльки тро­хи про­чу­ма­юсь та по­тяг­ну­ся ра­зiв зо два. Вже й ску­чи­ла за мною! (Ви­хо­дить з кiм­на­ти i сi­дає ко­ло жiн­ки.)

    

ВИХIД 2

    

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а i С и д i р С в и р и д о в и ч.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Ав­жеж ску­чи­ла.

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Бо дав­но пак ба­чи­лись: як у го­ро­сi та й до­сi…

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Я тут си­дi­ла, си­дi­ла, вже все пе­ре­ду­ма­ла, вже й бо­гу мо­ли­лась.

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Ску­чи­ла, ста­ренька, за мною, як го­луб­ка за го­лу­бом? Га? А ми та­ки, Яв­до­ню, про­жи­ли вiк, як тi го­луб'ята в пар­цi. Як я те­бе не ба­чу, то й сум ме­не бе­ре!

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Доб­рий сум! Пi­шов со­бi в кiм­на­ту та й хро­пе, аж кiм­на­та дри­жить, а я тут са­ма сид­жу. Не­ма до ко­го й сло­ва про­мо­ви­ти.

    С и д i р С в и р и д о в и ч. А чи пам'ятаєш, Яв­до­ню, як я прис­ва­ту­вав­ся до те­бе! Як то­дi вер­тiв­ся ко­ло те­бе.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Ще б пак не пам'ята­ла! На всi Ко­жум'яки не бу­ло то­дi та­ко­го вер­ту­на, як ти.

    С и д i р С в и р и д о в и ч. А чи пам'ятаєш, як я туп­цяв кру­гом те­бе! Я до неї i звiд­тiль, i звiд­сiль, а во­на тiльки бу­ло спiд­ню гу­бу ко­пи­лить.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Що ко­пи­ли­ла, то ко­пи­ли­ла, бо зна­ла на­вi­що. А прав­да, я то­дi та­ки доб­ре ви­ва­ри­ла то­бi во­ду, аж чуб був мок­рий.

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Ой ви, жi­ноч­ки ви ка­пос­нi! До смер­тi зга­дуєте, як во­ди­ли нас. Але та­ки до­вур­ко­тав­ся. Гу­лю, гу­лю, моя ста­ре­сенька!

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Ко­ли б ти тiльки не був тро­хи ве­ред­ли­вий… я б з то­бою зов­сiм щас­ли­во до­жи­ла вi­ку.

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Як­би пак я взяв за то­бою те при­да­не, що обi­цяв твiй по­кiй­ний батько, то, мо­же б, i не був та­кий ве­ред­ли­вий.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. I го­дi вже то­бi зга­ду­ва­ти.

    С и д i р С в и р и д о в и ч. А як­би, ста­ра, оце бу­ло твоє при­да­не, то на­ша доч­ка ма­ла б те­пер зай­ву со­теньку кар­бо­ван­чи­кiв со­бi на при­да­не. А на­шiй Євфро­си­нi тре­ба ба­га­то гро­шей: во­ни в нас не прос­тi, вче­нi - не дур­но ж вчи­лись аж три мi­ся­цi в пан­сi­онi.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Ав­жеж! Що вже ви­ко­ха­ли до­ню, то ви­ко­ха­ли на всi Ко­жум'яки. Та вже, ска­за­ти прав­ду, час би їй i за­мiж iти.

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Ав­жеж час. Але що ж то за до­ню ми ви­ко­ха­ли! На всi Ко­жум'яки!

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. I на всю Гли­бо­чи­цю. Що ска­за­ти прав­ду, ко­ли нi­ко­го не­ма в ха­тi, то на­ша Євфро­си­на та­ка гар­на, як я ко­лись бу­ла: в неї як­раз та­кi ка­рi очi, та­кi чор­нi бро­ви, як у ме­не. В неї ввесь хист мiй!

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Ав­жеж гар­на: все гар­не, тiльки в неї нiс та­кий… тро­хи нi­би дов­гий чи гост­рий… тро­хи та­кий як у чор­но­гу­за. Ой, ко­ли б не по­чу­ла! (Огля­дається.)

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. От i ви­га­дуєш, ста­рий, та­ке, що нi до бо­га, нi до лю­дей. Який же в неї нiс?

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Та­кий дос­то­ту, як i в те­бе! Як ми бра­ли­ся, то я те­бе ду­же ко­хав, ду­же ко­хав, але че­рез твiй нiс, ста­ренька, я за­га­яв­ся з сва­тан­ням, мо­же, на мi­ся­цiв зо три або й чо­ти­ри. Те­пер мож­на все ска­за­ти.

    Є в д о к i я К о р н i їв н а (сер­диться). Оцього я вже не люб­лю! Оце вже ти ве­ре­дуєш. Який же в ме­не нiс? Здається, та­кий, як i в усiх лю­дей. Ко­ли вже на прав­ду пiш­ло, то й я приз­на­юсь, що й твоя верх­ня гу­ба то­дi бу­ла не ду­же то­ненька: та­ки та­ка, як нi­мецька ков­ба­са. Приз­на­тись, i я дов­го ду­ма­ла, по­ки те­бе по­лю­би­ла.

    С и д i р С в и р и д о в и ч. А все-та­ки по­лю­би­ла! I я те­бе по­лю­бив, хоч твоїм но­сом хоч у де­ре­во сту­кай.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а.I що ти вер­зеш? От уже не люб­лю. (Одвер­тає ли­це,)

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Ко­ли прав­ду ска­за­ти, то на­ша Євфро­си­на не та­ка гар­на, як ро­зум­на. От уже що ро­зум­на, то ро­зум­на, ще й до то­го вче­на. Ку­ди вже, ста­ра, нам з то­бою рiв­ня­тись до неї. Вже й не знаю, в ко­го во­на вда­лась ро­зу­мом: в ме­не не­аби­який ро­зум, i в те­бе не гурт бу­ло ро­зу­му й за­мо­ло­ду, а на ста­рiсть i той, що був, не знаю, де дiв­ся.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. То це вже я й дур­на ста­ла? Оцього я вже не зне­су!

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Цить, цить, ста­ренька! Я тiльки ка­жу, що Євфро­си­на да­ле­ко ро­зум­нi­ша од те­бе.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Ав­жеж ро­зум­нi­шої од неї не­ма на всi Ко­жум'яки i на всю Гли­бо­чи­цю; тiльки во­на якась гост­ра, пал­ка, як огонь.

    С и д i р С в и р и д о в и ч. От уже твоя сест­ра Гор­пи­на, так так, що ро­зум. Як пус­тить язи­ка, то вiн у неї, як мли­но­ве ко­ле­со, тiльки дрррр… Ме­ле ра­зом i ше­ре­тує. А ти мнеш, мнеш тим язи­ком… Так ним м'яла, i як ми бра­ли­ся.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Що це з то­бою сього-дня ста­ло­ся! Та на­що ж ти ме­не брав, ко­ли в ме­не i нiс, як у чор­но­гу­за, i язик, як ко­ло­да, i ро­зум десь дiв­ся?

    С и д i р С в и р и д о в и ч. На те брав, що бу­ло тре­ба… бо по­лю­бив те­бе, моя ста­ренька.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Як же ти ме­не по­лю­бив, ко­ли я бу­ла по­га­на? Оце справ­дi шту­ка!

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Та бач, ста­ра, мо­ло­дий хло­пець ча­сом не­на­че зду­рiє. I я, ма­буть, то­дi…

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а (встає). Оцього я вже не зне­су! Це вже ме­не до слiз до­во­дить! I та­ка, i ся­ка, i но­са­та, i ми­за­та, i дур­на, i без'язи­ка. (Плак­си­во,) Ти за­був, що я твоя жiн­ка?

    С и д i р С в и р и д о в и ч. То я жар­тую! Та сха­ме­нись! Я ве­ре­дую; ще не про­чу­мав­ся.

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. До­ки ти ме­не драж­ни­ти­меш, мов со­ба­ку!

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Цить, цить, го­лу­боч­ко! Їй-бо­гу, я не хо­тiв то­го ска­за­ти. Якось са­мо на язик лi­зе. Що це та­ке зо мною? Пху на те­бе, са­та­но!

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Пос­тiй! Прий­де сест­ра, то я по­жа­лi­юсь.

    С и д i р С в и р и д о в и ч. Ой ли­шеч­ко! Що хоч ро­би ме­нi, тiльки не ка­жи Гор­пи­нi.

    

ВИХIД З

    

    Є в д о к i я К о р н i ї в н а, С и д i р С в и р и д о в и ч i Г о р п и н а.

    Г о р п и н а вбi­гає в ха­ту з по­рож­нiм ко­ши­ком на ру­цi.

    Г о р п и н а. Доб­ри­ве­чiр вам у ва­шу ха­ту! (Ки­дає до по­ро­га ко­шик i роз­ля­гається на стiльцi.) Оце вто­ми­лась! Бi­га­ла, бi­га­ла, як той хорт за зай­ця­ми, до­ки не вип­ро­да­ла усiх яб­лук; а це ду­маю: да­вай за­бi­жу до Ряб­ка та ковт­ну чар­ку го­рiл­ки.

    С и д i р С в и р и д о в и ч. До яко­го Ряб­ка? В ме­не був со­ба­ка Ряб­ко, та я дав­но прог­нав йо­го з дво­ру, що так по­га­но драж­ни­ли.

    Г о р п и н а. Хi­ба ж вас не Ряб­ком драж­ни­ли та й те­пер драж­нять на Ко­жум'яках? Ку­ди ж пак! За­па­нi­ли на­шi!

    С и д i р С в и р и д о в и ч. А хоч би тро­хи й за­па­нi­ли? Та й доч­ку ж маємо вче­ну: вчи­лась у пан­сi­онi аж три мi­ся­цi. Тре­ба вам якось кра­ще нас ве­ли­ча­ти.

    Г о р п и н а. Чу­ли ми вже цiєї, чу­ли. Да­вай лиш, сест­ро, чар­ку го­рiл­ки або чаю, або чо­го-не­будь, бо в ме­не пелька за­сох­ла од бi­га­ни­ни. Лю­дям не­дi­ля, а ме­нi все бу­день. Хим­ко! Хим­ко! роз­ди­май там мер­щiй са­мог­рай, чи са­мо­вар!

    

ВИХIД 4

    

Сторінка 1 з 15 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 > У кінець >>

Пошук на сайті: