РИНГ

І гнів, і жах. І білі маски 
Облич.
І злами рук, як ринв. 
І от затихло.
Тільки пласко 
Лисніє квадратовий ринг.

Там не суперник мій,
а ворог 
Зіперсь бундючно на канат. 
Над ним у чорному,
як ворон, 
Чаклує хижий секундант.

Той ворог хитро, як лисиця, 
Мені готує рішенець. 
Нахабно в праву рукавицю 
Кладе для певності свинець.

Суддя те бачить.
Та... не баче.
Вони у змовинах давно. 
Та й переможців же тим паче 
Не судять потім все одно.

А зал, як тур, реве безжально.
Назад одрізано путі:
Мій секундант у роздягальні
Лишив рушник на видноті.

Що ж, буде бій.
Важкий. Без правил. 
Мій ворог — публіки владар — 
Мені вцілятиме ізправа 
Під серце зважений удар.

Він буде бить мене, як схоче: 
І знизу, й справа, і згори. 
І нижче пояса. І очі 
Схова продажний рефері.

Я все стерплю в жорстокім герці, 
Аби лише, зберігати стиль, 
Не пропустить удару в серце. 
Не пропустить... Не пропустить...

Ще буде потім раунд третій. 
І вжє коли в канатний скрут 
Я буду ворогом припертий 
І загнаний в четвертий кут,

Коли, нахабний і безкарний, 
Повірить він у мій кінець 
І для останнього удару 
Зведе з правицею свинець,

Я визбираю в жмуток силу 
Своїх поразок і удач — 
В ім'я отця, і духа, й сина 
Обрушу з лівої удар

Такий, що раптом ляже
тиша. 
І стануть зайві лікарі. 
І марно буде, паче миша, 
Метатись підлий рефері.

То буде бій...
А зараз мертво 
Лисніє холодом квадрат. 
Іду. І поруч мене твердо 
Крокує Честь — мій секундант.