РОБІТНЯ



День — прямокутник матового шкла, 
Велика грудка кинутого снігу. 
На ясність дум. На маєстат чола. 
На стіл просторий і розкриту книгу.

Просте каміння — як прості слова, 
Відбите світло — шелести і шуми,— 
Вони звучать, мов мушля, що хова 
Ще музику глибинної задуми.

Чим заступити ці легкі рядки, 
Прозору радість творчого спокою, 
Річевість і упевненість руки?

Та вийдеш ти з затишного покою, 
І десь на розі, там, де ми берем 
До рук газету, в поспісі зімняту, 
Тебе розітне лезами сурем 
Невблаганна екстаза атентату.