ПРОРОК 



Не сняться літа дитинні, 
Не маряться дні юнацькі. 
Дівчата з горбів зелених 
Давно не сходять до танцю. 

Давно не збирають смокви, 
Не душать важкі виногрона. 
Річки течуть не водою — 
Камінням сухим і чорним. 

О очі мої гарячі, 
Уства мої сірі, спраглі, 
Що бачите тільки Сонце, 
Щоб тільки кричати Правду! 

Щоб жовкли жіночі лиця, 
Щоб важчали їх убори. 
Щоб вогкі і плідні лона 
Були, як сакви порожні. 

Щоб кидали щит і панцир, 
З плечей обривали шати, 
З одним невблаганним лезом 
Мужі допадали коней. 

На грудях зводите руки, 
Бороните душу вашу, — 
Не ждіть ніхто милосердя: 
Я камінь з Божої пращі.