ЯСНЕ МЕРЕХТІННЯ КІНА...

 

Ясне мерехтіння кіна,
Прах, що зринає вгору.
Ти вічна й одна, Людина,
Дитя землі і простору.

Ні мертве каміння міста, 
Ні мертва сила Машини
Твоєї мрії не стисне,
Пориву твого не спинить.

Крізь мряку, що чола вкрила,
Крізь гори легкі паперу
Дух радісні пружить крила,
Випростує горді пера.

І, як у віках, вкритих пилом,
Стають до старого двобою
Твоє уродливе тіло,
Твоя незборена воля.

Мотори гудуть над землею,
Наосліп смертельні окови.
Та буде завжди твоєю
Безсмертна мить постанови.

Змагання пориву і страху
Нс вмре у століттях далеких,
Щоб плакала Андромаха
І вже вирушав Гектор.