Олександр Підсуха - Канадський зошит (сторінка 2)

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Oleksandr_pidsuha_kanadskiy_zoshit.docx)Oleksandr_pidsuha_kanadskiy_zoshit.docx38 Кб711
Скачать этот файл (Oleksandr_pidsuha_kanadskiy_zoshit.fb2)Oleksandr_pidsuha_kanadskiy_zoshit.fb256 Кб569

Однострунна ваша балалайка.

Однострунна, хрипла й безнадійна,

Як і ваша дірка самостійна.

 

Скрипите своїм трухлявим возом.

А пора б узятися за розум.

З виглядом не дурня-поторочі,

А, як люди, подивитись в очі,

В очій тій, що нам до болю мила,

Що і вас, невірних, спородила.

 

День дев'ятий

 

До готелю супроводжує один.

— Ви людина нетутешня, ще заблудитесь.

Ідемо мовчки, похрипли в дискусії. Біля готелю не витримує, бере мене за лікоть і майже пошепки:

— Я переконався, що ви любите Україну дужче, ніж ми, всі націоналісти, разом узяті.

Ліг спати в гарному настрої. Прокинувся теж у гарному. Чогось на душі радісно. Ага, он чого: цвяшками засіли в голові прощальні слова націоналіста. їду до аеродрому і занотовую в блокнот перші рядки.

 

ЛЮБИМО УКРАЇНУ

 

Любимо! І знаємо за віщо.

Зроду так не чулися на силі.

І любов доводимо на ділі,

У труді й на димнім бойовищі.

Любимо Вкраїну, та не сліпо,

Щирим серцем, чистою душею.

І не можем жити, мов без хліба,

Ні вона без нас, ні ми без неї.

Любимо не ту, що поза часом

Ще існує у чиїйсь уяві.

А й стару, оплакану Тарасом,

І нову — у величі і славі.

Любимо ходу її чудову,

До схід сонця личенько умите.

Карі очі, невмирущу мову,

Серце, добротою оповите.

Любимо не здалеку, а зблизька.

Не заочно — на її роздоллі.

Наша це і мати, і колиска,

І не треба іншої нам долі.

Любимо у радості і тузі,

Сили не шкодуємо для неї,

Щоб сіяла вічною зорею

У братерськім вольному союзі.

 

День одинадцятий

 

Якби а ким сісти хліба з'їсти.

Тарас Шевченко

 

І є з ким сісти, є що з'їсти,

Так хліба доброго нема.

З якого випікають тіста,

Що лиш ілюзія сама?

 

Хай їсть його абстракцьоніст!

Мені ж подайте форму й зміст.

 

День тринадцятий

 

Усмішечка, мов перелітна птаха, на обличчі то в неї, то в нього. Дивлюся на панка довгошийого і думаю: хто ти? Вчепився кліщем, силоміць поволік до своєї господи.

— Дружина буде така рада, така рада... Дружина й справді була рада.

— Ой, такий гість!.. — і заходилася накривати стіл.

Тепер усмішечка на обличчі господаря затримується надовше.

— Питаєте, хто я? Звичайний комерсант. Роблю гроші. Політикою не займаюсь. Тому мислю не так, як дехто з нашого брата: мовляв, подайте їм самостійну Україну. А дайте — перегризуть один одному горлянку. Так що не давайте. Недавно помер один. Ніби нічого був чоловік, а помер смішно. До революції мав хутірець під Полтавою. Ще цариця Катерина чи сам Мазепа наділив його предка. З часом він дістався нащадкові. А тут саме революція. Хутір оді брали, а Мазепин нащадок з дарчою грамотою до Петлюри подався. Потім з нею перешмигнув і через океан. Та бог з ним! Розкажіть, як там у краю? Ще фарбуєте сорочки бузиною чи, може, й до перлону доскочили? А нічні клуби? Є де розважитись і коктейлю сьорбнути? Кажете, нема? А неонові фейєрверки? Теж нема? А кока-кола? Нічого, нічого, зараз покуштуєте...

Підходить дружина, усмішечку перехоплює.

— Прошу до столу.

 

* * *

 

Панок тупцює круг стола

З півлітрою «Смирновської».

І не нахвалиться ніяк

Культурою заморською.

Що втік із краю недарма

І що, мовляв, не кається.

І вихваля заморський «рай»,

Аж, бідний, заїкається.

 

Та хвалиться не школами, не гарними музеями,

А барами всенощними і голими мамзелями.

Не танцями й театрами, не добрими поетами,

А «карами», і «сторами», й модерними клозетами.

Не хорами народними, не піснею роздольною,

А реслінгом[1], коктейлями, бурдою кока-кольною.

Не залами спортивними, не кінопанорамами,

А безумом неоновим, безтямними рекламами.

Не яслами дитячими, не скверами зеленими,

А різними сейлонами, перлоном, териленами.

 

В одній уже на денці,

У другій — ще по вінця.

— Так випийте хоч трошки,

Ми ж, пане, українці.

 

Я змовчати не можу, таку вже вдачу маю:

— Ми просто дуже раді, що ви втекли із краю.

 

День чотирнадцятий

 

СМЕРТЬ МИНИ

 

Привиділись йому булані коні,

Булані коні попідвіконню.

У вікна й двері пнуться булані

Й Мазепа верхи в краснім жупані.

Розплющив очі — булані коні.

Таке буває лише при сконі.

На стелю глянув — усе в тумані.

Уже у хаті іржуть булані.

 

— Насте, поклич сина й нотаріуса пана Омелька.

 

Син прийшов і нотаріус слідом.

Всі стоять з безутішним видом.

 

Під кінець прояснилося Мині.

— Пошукай, Насте, грамоту в скрині.

Хай на сина добродій Омелько

Клин запише — полтавську земельку.

В ній він знайде і славу, і долю...

 

Син скривився, немовби від болю:

— Нащо мені він,

Той полтавський клин?

Він же так далеко,

За сім тисяч гін.

Як його зорати

За сім тисяч гін?

Тату, не треба. —

Краще б не казав цього,

Краще б не казав.

Мина звівсь на лікті,

Тяжко простогнав:

 

— Мені його переписав був батько,

А батьку дід, а діду — прадід, сину.

Прапрадіду подарував Мазепа,

Не мер якийсь чи голова сільради,

А гетьман сам. А ти не хочеш, га?

У пазусі цю грамоту проніс

Через фронти, коли по Україні

Гасав я на буланому коні.

Булані коні, ой булані коні,

Недаром вони лізуть у вікно.

За неї кров пролив біля Вапнярки,

А потім ще й контузило за неї

У ній — і сила, й слава твого роду

Споконвіків. А ти не хочеш, га?

Скажи, Омельку, голубе мій сивий,

Кому ж заповісти її? — І Мина

Враз поточивсь і впав на подушки.

 

Сонячний зайчик на підвіконні.

Відгарцювали булані коні.

 

День п'ятнадцятий

 

ПІСНЯ БРАТІВ

 

Не шкодую за літами,

Відшуміли вдалині.

А шкодую, що не з вами

В рідній стороні.

 

Полетів би, мов лелека,

До Славути навесні.

Стороно моя далека,

Хоч наснись мені.

 

Та не сніться давні роки,

Ані цісар, ані пан.

А приснись Дніпро широкий

І зелений лан.

 

А приснись весела мати

На відродженій землі.

Соловейко біля хати,

В небі журавлі.

 

Материнська ніжна мово,

Голосніше долинай

В сторону мою кленову,

В мій канадський край.

 

День шістнадцятий

 

Він живе у Канаді. В його хаті — Вкраїна.

Пошук на сайті: