* * * 

...І ось ляжу, — родючий гній, — 
На скривавлений переліг... 
— Благословен єси, часе мій! 
Навчи мене заповітів своїх! 


Розцвітайте, нові жита! 
...А на кожному колосі — мука моя... 
О, воістину час ратай! 
Славословлю його ім'я. 


Благословен єси. Часе мій! 
О, жорстокий! І весь в крові! 
— Це нічого, що я, мов гній, 
— Під посіви твої нові! 


— Бо ось вірю: зросту колись. 
І до когось вітрами: — Жни! — 
...Серце, серце моє! 
Навчись Тишини...