Косивши дядько на узліссі жито,
Об жовтий череп косу зазубив... 
Кого й за віщо тут було убито,
Хто і для кого вік свій загубив,

Йому байдуже... Тут, на місці бою,
Таке дорідне жито і густе,
А що на гній хтось жертвував собою, -
Пусте...

Косар схиливсь над річчю дорогою - 
Косою срібною, що череп пощербив, 
І, череп той відкинувши ногою:
Порозкидало вас! - проговорив.

Збірка РАННЯ ОС1НЬ 1927