Морський орел, шугаючи все вище, 
З очей зникає. Море й самота
Ідуть на нас. Усе лютіше свище 
Холодна бора*. Пінява й крута
Вирує хвиля. Падаючи скісно, 
Вона кренить розхитаний
баркас,-

Тоді глибінь підводиться на пас,
І серцю в грудях холодно і тісно!
І очі прагнуть знову хоч на мить
Того орла узріти тінь знайому... 
О мудрокрилий! Він летить
Додому.


· Бора - сильний північний вітер