* * * 

Я — як і всі. І штани з полотна... 
І серце моє наган... 
Бачив життя до останнього дна 
Сотнями ран! 


От! І не треба ніяких слів! — 
За мовчанням вщерть зголоднів. 
Зійде колись велетенський посів 
Тишею вірних днів! 


Ось і не треба газетних фраз! — 
Біль є постійно біль! — 
Мовчки зросте десь новий 
Тарас Серед кривавих піль!