* * *
Я — як і всі. І штани з полотна…
І серце моє наган…
Бачив життя до останнього дна
Сотнями ран!
От! І не треба ніяких слів! —
За мовчанням вщерть зголоднів.
Зійде колись велетенський посів
Тишею вірних днів!
Ось і не треба газетних фраз! —
Біль є постійно біль! —
Мовчки зросте десь новий
Тарас Серед кривавих піль!