БЕНКЕТ

Леді й мілорди, месьє і медам!
Прошу уклінно до зали!
Годі бюджетів, газет, телеграм!
Гей! Орхідей і азалій!

Крякають круки про кризи і крах —
Фе! Нецікаво, панове!
Дайте-но нам, щоб розвіяти страх,
Устриць, шампану, любові!

Чули ми вже про «сучасний момент»,
Акції, банки, зарплату...
Хай нам утворить новий Дезесент
Пишну з лікерів сонату!

Хай поцілунок, як ніжний бісквіт,
Тане на губках і в роті,
Хай закружляє натомлений світ
В дикім, у млоснім фокстроті!

Двері замкніть! Опустіть жалюзі!
Більш не приймайте нікого!
Хай Ватікан, коли бути грозі,
Ноту напише до бога!

Двері замкніть... Затушкуйте шпарки...
Виженіть сонце з кімнати!..
...Ах, та співайте ж, прокляті скрипки!
Хто там? А, чорт! Не пускати!

Леді й мілорди! Месьє і медам!
Тост на хвалу патріотам!.. ...
Хто вони?
Хто вони?
Хто вони —
там,
Близько, під стінами? —
Хто там?..

Кав'яр, паштети, ажур, голизна,
Пестощі, жарти, шартрези...
Пані й панове! Тривога дурна!
Пиймо за розум тверезий!

Вугілля й золота вистачить нам,
Чом же не пити, не їсти!
Леді й мілорди! Месьє і медам!
Всі мудреці — оптимісти.

В'ється по залі метеликів рій,
Пахне парфумами й тліном...
Серце холодне пороками грій,
Думку гостри кокаїном!

Що? Безробітні? Голодні? А де ж
Преса, парламенти, кулі?
...Гляньте: у келихах відблиск пожеж...
Грайте, музики заснулі!

Пийте, цілуйте криваві уста!
Голосу! Крику! Знемоги!
Хто вони?
Хто вони?
Хто там хита
Наші камінні чертоги?

Що там за хмара на сході встає?
Що там за вітер на сході?
Леді й мілорди! Медам і месьє!
Годі! Спинітеся! Годі!

— Ах, це ж комедія! Є в нас закон,
Є в нас церкви і темниці...
В пунш мараскін!
Ананаси в крюшон!
Зраду в любов!
Веселіться!

Панство! Не згодиться наш робітник
На небезпечні ті спроби...
А як погодиться,— знайдемо лік
На більшовизму мікроби.

Хо! Лікарів ще чимало в нас є!
Знають методи останні,—
Ну, а як треба, медам і месьє,—
Буде і кровопускання!

— Браво! Чудово! Які ми смішні!
Ах, наш господар — це геній!
...Тихше... Мовчіть... Погасити вогні!..
Цитьте, скрипки навіжені!

Скільки їх?
Троє —
чи десять —
чи сто?
Хто вони?
Їх міліони!
Хто вони?
Хто вони?
Хто вони?
Хто
В тріски розтрощує трони?

Псів! Вояків! Шпигунів і катів!
Сотні обітниць ласкавих!
Грошей! Погромів!
Та що то за спів
Там, у просторах кривавих?

«Встаньте, голодні, в країнах усіх!
Чуєте? Сурми заграли!..» ї
...Пані й панове! За ситість і сміх,
Може, останні бокали!

Хто вони?
Хто вони?
Хто вони? —


Там
Падає брама залізна...
Леді й мілорди! Месьє і медам!
В наших бокалах трутизна!

1932 р.