Наука – Степан Руданський

НАУКА



Дочекався я

Свого святонька,

Виряджала в світ

Мене матінка.

Виряджала в світ

Мати рідная

І промовила

Мені, бідная:



"Нехай, сину мій,

Ми працюємо,

Нехай цілий вік

Ми горюємо;

Нехай сохну я,

Тато горбиться,

Ти на світ поглянь,

Що там робиться,-

Та не всі ж. як ми,

В землі риються,-

Може, є такі,

Що і миються;

Та не всі ж, як ми,

Говорив мені

І приказував:



"Видиш, сину мій,

Як працюємо,

Видиш, сину мій,

Як горюємо.

Кожний на світі

На то родиться…

Не дивись на світ,

Що там робиться!

І на пчіл поглянь:

Є робучії,

Але й трутні є

Неминучії.

Так і на світі:

Ідні риються,

Другі потом їх

Тілько миються.

Будь ти проклятий,

Милий синочку,

Як пігнеш таким

Свою спиночку;

Як пігнеш таким

Свою спиночку,

Як простелешся

На рядниночку.

І чоло тобі

Нехай зморщиться,

І хребет тобі

Нехай скорчиться!

Ти тікай від них,

Як від гадини,

Ти не жди від них

Перекладини;

Ти не жди від них

Перекладини,

Ти у світ іди,

На оглядини.

Ти у світ іди,

Милий синочку,

Ти усе спізнай –

І билиночку.

Димом куряться,-

Може, є такі,

Що й не журяться.



Коли найдеш їх,

Милий синочку,

Ти склони себе,

Як билиночку,

Ти склони себе,

Як билиночку,

Простели себе,

Як рядниночку.

Спина з похилу

Не іскорчиться,

Чоло з пороху

Не ізморщиться.

Спина з похилу

Не іскривиться,-

З з то ступить пан

Та й подивиться;

Зато ступить пан

На покірного

І прийме тебе,

Як добірного.

І в годиночку-

На драбиночку.

І підеш тоді,

Милий синочку,

І з панами сам

Порівняєшся,

В сріблі-золоті

Закупаєшся:

В сріблі-золоті

Закупаєшся,

З полем батьківським

Розпрощаєшся'"



Але сталося

Друге святонько-

Виряджав у світ

Мене батенько

Виряджав мене,

Путь показував,

Тоді з святом ти

Порівняєшся,

В добрі-розумі

Закупаєщся,

З полем батьковим,

Привітаєшся"

1860