Степан Руданський - Пан та Іван в дорозі

Побратались пан з Іваном, 
По світі мандрують. 
Разом їдять, розмовляють. 
Разом і ночують... 
На кожному через плечі 
Висить по торбині. 
Лиш пан таки у чемерці (1), 
Іван у свитині (2)... 
Ідуть вони дорогою, 
Стали ночувати, 
Аж задумав пан поганий 
Хлопа (3) ошукати (4)... 
Та й говорить до Івана: 
"Знаєш що, Іване? 
То нам варто б попоїсти!.." 
"То що ж? їжмо, пане!.." 
"Але знаєш що, Іване? 
Починаймо з твої! 
А як твоя спорожніє. 
То тоді до мої!" 
"Добре, пане!" — Іван каже, 
Зняв свою торбину, 
На травиці зеленії 
Постелив свитину. 
Попоїли таки добре: 
Комара здушили... 
Рано встали, до снідання 
Торбину кінчили. 
Прийшов вечір. 
Знов у полі 
Стали ночувати. 
Вже панову отеє б торбу 
Треба починати. 
Але пан про те ні слова. 
На землі лягає, 
Кладе торбу під голови, 
Хлопа замовляє: 
"Що би ти робив, Іване, — 
Став його питати, — 
Якби тобі довелося 
Таке поле мати?.." 
"А що ж, пане, я орав би. 
Хлібом засівав би 
Та ходив би до Адесу (5), 
Сіль і гроші мав би..." 
"А що я — не так робив би. 
Пан почав казати: — 
Я казав би на сім полі 
Місто збудувати... 
Там би в мене стояв палац, 
Там підряд крамниці. 
Там перекупки з булками, 
А тут дві різниці (6)... 
Отоді приходь, 
Іване, мене балювати (7)!.." 
"Ет, спасибі, — Іван каже, - 
Лучче будем спати!.." 
Незабаром на все горло 
Став Іван хропіти, 
Незабаром коло него 
Став і пан сопіти... 
Тілько що пан заснув добре, 
Іван підійнявся 
Та до панської торбини 
Як сам присотався (8)... 
То і курку, і печеню (9), 
І кавалок кишки (10) — 
Все, що було у торбині. 
Стеребив (11) до кришки. 

Сторінка 1 з 2 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 > У кінець >>

Пошук на сайті: