Став багатий колись пан 
Короля благати, 
Щоб король йому зволив (1) 
Воєводство дати. 
А король йому й сказав: 
"Відгадай три штуки, 
Відгадаєш — тоді на! 
А як ні — на муки! 
Перша штука: скільки зір 
В небі серед літа? 
Друга штука: покажи 
Середину світа! 
Третя штука: угадай. 
Що думати буду? 
І от тобі цілий рік 
Для того розсуду!" 
Відійшов багач назад 
Та так йому нудно! 
Не вгадати — так біда, 
А вгадати — трудно! 
Сидить, плаче неборак, 
Козак проїжджає... 
"Чого плачете ви так?" 
— Багача питає. 
Той і каже, так і так!.. 
"Не журіться, діду! 
Коли так, то я за вас 
На відвіт (2) поїду!" 
І палицю в руки взяв, 
В кожух одягнувся, 
Чорні вуса підбілив, 
В чоботи узувся. 
І чимдуж до короля. 
Король поглядає. 
"А що, пане, скілько зір?" — 
З міною (3) питає. 
А той поли ті підняв. 
Чи як довелося. 
"Стілько, — каже, — в небі зір, 
Скілько тут волосся". 
Задумався сам король 
Від сего відвіту. 
"Ану, — каже, — покажи 
Середину світу!" 
А той палицю підняв. 
Може, з піваршина, 
Та в підлогу нею гуп: 
"Отут середина!" 
Почухався наш король, 
Ще раз поглядає. 
"Що ж я думаю тепер?" 
— Козака питає, 
"Думаєте, що я пан!" 
"Або що за річі?" 
"То ті річі, що не пан, 
А козак із Січі!" 
Здивувався наш король, 
Подарував тому, 
А козака відіслав
В золоті додому!


(1) Зволити — дозволити. 

(2) Відвіт — відповідь 

(3) Міна — специфічний вираз обличчя. 


Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло) 

Співомовка С. Руданського "Козак і король" побудована на фольклорному сюжеті: тут і казкові елементи, і загадки, і легенди про кмітливість запорожців та їхню готовність завжди прийти на допомогу іншим. Козак виручив пана, замість нього відгадав загадки короля, давши дотепні відповіді. Як у казці, король виявився справі і нагородив козака.