Творчість Уласа Самчука

 

Улас Самчук — український прозаїк, який жив і писав в емі­грації. Реаліст, проте сповідує ідеал сильної української осо­бистості, більш притаманний романтикам. Ця особистість може й уміє протистояти злу, знайти вихід з будь-якого становища, захистити свою гідність. У літературній творчості У. Самчук був літописцем змагань українського народу протягом сучасного йому півстоліття.

Улас Самчук своє перше оповідання «На старих стежках» опублікував у 1926 р. у варшавському журналі «Наша бесіда». У найвидатнішому творі Самчука — трилогії «Волинь» (1932­-1937) виведений збірний образ української молодої людини кін­ця 1920 — початку 1930 рр., яка прагне знайти місце України у світі й шляхи її національно-культурного й державного ста­новлення.

Робота над першою й другою частинами тривала з 1929 по 1935 рр., над третьою — з 1935 по 1937 рр. Саме роман «Волинь» приніс 32-річному письменнику світову славу. Як стверджує дослідник творчості Уласа Самчука Степан Пінчук: «У 30-х роках вживалися певні заходи щодо кандидування Уласа Самчука на Нобелівську премію за роман «Волинь» (як і Володимира Винниченка за «Сонячну машину»). Але, на жаль, їхніх імен немає серед Нобелівських лауреатів: твори письменників погром­леного й пригнобленого народу виявились неконкурентноздат- ними не за мірою таланту, а через відсутність перекладів, відпо­відної реклами». У романі «Марія» (1934) відтворена голодова трагедія українського народу на центральних і східноукраїн­ських землях 1932-1933 рр. Жах трагедії передається крізь при­зму образу Марії, яка на сімдесятому році життя зазнає разом з рештою українців страшного геноциду. У цій жінці уособлена сама Україна. Несхитна у своїх принципах та переконаннях, але беззахисна перед злом. Тому однією з основних проблем твору є протистояння добра й зла. Автор засуджує зло в різних його виявах, але найбільше — зло, творене руками уряду СРСР, який цілеспрямовано винищив декілька мільйонів українців, змусивши їх гинути голодною смертю.

У публіцистичній статті « Нарід чи чернь? », написаній у 1941 р., автор запитує: «Хто ми? Нарід чи чернь? Нація чи маса?», пору­шуючи питання національної свідомості. Ідеєю статті є думка, що чинником, який об’єднає українців, має стати пробуджена свідо­мість нашої нації з її великою історією, культурою, мовою. Тому за українцями право вибору: бути вічно приниженою «черню» чи «спільною історичною силою».

Темами останніх книг Самчука є боротьба УПА на Волині (роман «Чого не гоїть вогонь», 1959) і життя українських емігран­тів у Канаді («На твердій землі», 1967). Переживанням Другої світової війни присвячені спогади «П’ять по дванадцятій» (1954) і «На білому коні» (1956).

Корисні матеріали: