Ти знаєш, що ти — людина. 
Ти знаєш про це чи ні? 
Усмішка твоя — єдина, 
Мука твоя — єдина, Очі твої — одні. 


Більше тебе не буде. 
Завтра на цій землі 
Інші ходитимуть люди. 
Інші кохатимуть люди — 
Добрі, ласкаві й злі. 


Сьогодні усе для тебе — 
Озера, гаї, степи. 
І жити спішити треба. 
Кохати спішити треба — 
Гляди ж не проспи! 


Бо ти на землі — людина, 
І хочеш того чи ні — 
Усмішка твоя — єдина, 
Мука твоя — єдина, 
Очі твої — одні. 


Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло) 

Учені-стверджують, що жодна людина на землі не повторює іншу, навіть якщо це близнята. Неповторне і життя, яке дуже швидко минає. Тому не можна відкладати на потім ні добрих справ, ні дружби, ні кохання, ні мрій, ні спілкування з природою. Про це вірш В. Симоненка "Ти знаєш, що ти — людина...". 

У вірші немає барвистих порівнянь та метафор, тут переважає розмовна інтонація, фрази уривчасті. Але при цьому — велика сила та глибина думки, афористичність висловлювання, яка проникає в саме серце читача чи слухача.