Василь Симоненко

(1935-1963)

Поет-шістдесятник

«витязь молодої української поезії»

Народився 8 січня 1935р. у с. Біївцях на Полтавщині в селянській родині.

У три роки почав опановувати грамоту, у п’ять написав першого віршика.

Після закінчення десятирічки у с. Тарандиці протягом 1952-1957рр. навчався на факультеті журналістики Київського державного університету.

Після закінчення навчання одружується на черкащанці Людмилі Півторадня.

Працює журналістом у редакції газет «Черкаська правда» й «Молодь Черкащини».

На початку 60-х стає активним членом Клубу творчої молоді. Потрапляє під нагляд КДБ.

1962р. з’являється його перша збірка «Тиша і грім».

Улітку 1962р. міліціонери заарештували та жорстоко побили його. Відмовлялися друкувати твори, друзі відвернулися.

Восени 1962р. починає щоденник «Окрайці думок».

На початку вересня 1963р. ліг у лікарню із раком нирок.

У ніч з 13 на 14 грудня 1963р. помер.

Творчість:

-         перша збірка «Тиша і грім»

-         цикл «Мандрівка по цвинтарю»

-         цикл «Заячий дріб»

-         оповідання «Вино з троянд»

-         оповідання «Кукурікали півні на рушниках»

-         оповідання «Весілля Опанаса Кровки»

-         оповідання «Лебеді материнства»

-         оповідання «Ти знаєш, що ти - людина»

-         казка «Подорож у країну Навпаки»

-         казка «Цар Плаксій і Лоскотон»

-         щоденник «Окрайці думок»

-         посмертна збірка «Земне тяжіння»