Критика

«Ти знаєш, що ти - людина» Симоненко

Вірш «ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ — ЛЮДИНА...» входить до збірки «Земне тяжіння». У ньому В. Симоненко очищує від бруду, підносить з болота розтоптану в роки сталінського свавілля люд­ську гідність. Наче нічого нового, невідомого читачеві не говорить поет. Але він здатний перевер­нути душу, примушує замислитися над таким простим і водночас складним запитанням:

Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
 

Поезія має глибокий філософський підтекст. Людина повинна знати, що вона не бездушний гвинтик. Саме людина створює цей світ, і вона має про це пам’ятати, шанувати свою гідність. Вона повинна усвідомлювати, що має право на свободу, на визнання своєї людської гідності, на можли­вість жить так, як вона хоче, і, звичайно, право на щастя. Людина — це цілий світ. Вона особлива, неповторна особистість:

Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
 

Вірш спонукає замислитись кожного: чи так я живу? Чи гідний я високого імені Людини? Що слід зробити, аби залишити по собі добру пам’ять, бо ж

Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди...
 

А сьогодні все — озера, гаї, степи — для тебе. Отож проживи життя гідно, достойно Людини, передай нащадкам те, що отримав у спадок від пращурів. На такі роздуми наводить вірш. Людина повинна відчути власну значущість, власну гідність на цьому світі.

 

Василь Симоненко 

Ти знаєш, що ти - людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя - єдина,
Мука твоя - єдина,
Очі твої - одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди -
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе -
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба -
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі - людина,
І хочеш того чи ні -
Усмішка твоя - єдина,
Мука твоя - єдина,
Очі твої - одні.