ДУМКИ ПРО ТВОРЧІСТЬ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА

«Двадцять вісім — це дуже мало.

Двадцять вісім — це наче й не жив.

І поклали поета в хмари —

І до хмари немає стежин» (А. Кравченко).

«Щось у мене було від діда Тараса і від прадіда Сковороди» (В. Симоненко).

 «Я — українець. Оце і вся моя автобіографія» (В. Симоненко).

«Казати правду — це мистецтво мужніх. Симоненко володів цим мистецтвом навіть тоді, коли у його віршах декларативність заступає художність» (А. Шевченко).

«У його простоті ви відчуваєте людину високої інтелектуальної культури — масштабний розум, який уміє відсівати дрібниці й оголювати суть...» (Є. Сверстюк).

«Витязь молодої української поезії» (Олесь Гончар).

«З глибин народного життя вийшла поезія Василя Симоненка. З мужності народу, з горя його і його звитяжної боротьби виспівалась вона. Звідси той дух непоборний, яким вона пройнята, звідси та розпашіла пристрасть, яка буяє в ній. Вітер часу не остудив Симонен- кових поезій, вогнем душі жаріють вони й сьогодні, як і тоді, коли вперше так жагучо й неповторно вибурхнулись в нашому красному письменстві...» (Олесь Гончар).