Ой пташино жовтобока, 
Не клади гнізда високо, 
А клади лиш на лужку, 
На зеленім моріжку. 
Яструб ген над головою 
Висить, хоче ухопить, 
Вашою живе він кров'ю, 
Глянь-но! Пазури сталить! 
Стоїть явір над горою, 
Все киває головою, 
Буйні вітри повівають, 
Руки явору ламають.


А вербички шумлять низько, 
Заколишуть мене в снах, 
Тут тече потічок близько, 
Видко воду аж до дна. 
Нащо ж думати-гадати, 
Що в селі родила мати? 
То у тих хай мозок рветься, 
Хто високо вгору пнеться. 
А я буду собі тихо 
Коротати милий вік, 
Так мине мені все лихо - 
Щасний буду чоловік.