Григорій Сковорода

Всякому місту - звичай і права

Всякому місту — звичай і права, 
Всяка тримає свій ум голова: 
Всякому серцю — любов і тепло, 
Всякеє горло свій смак віднайшло. 
Я ж у полоні нав’язливих дум: 
Лише одне непокоїть мій ум. 


Панські Петро для чинів тре кутки, 
Федір-купець обдурити прудкий, 
Той зводить дім свій на модний манір, , 
Інший гендлює, візьми перевір! 
Я ж у полоні нав’язливих дум: 
Лише одне непокоїть мій ум. 


Той безперервно стягає поля, 
Сей іноземних заводить телят. 
Ті на ловецтво готують собак, 
В сих дім, як вулик, гуде від гуляк, 
Я ж у полоні нав’язливих дум: 
Лише одне непокоїть мій ум. 


Ладить юриста на смак свій права, 
З диспутів учню тріщить голова. 
Тих непокоїть Венерин амур, 
Всякому голову крутить свій дур. 
В мене ж турботи тільки одні, 
Як з ясним розумом вмерти мені. 


Знаю, що смерть — як коса замашна, 
Навіть царя не обійде вона. 
Байдуже смерті, мужик то чи цар, — 
Все пожере, як солому пожар. 
Хто ж бо зневажить страшну її сталь? 
Той, в кого совість, як чистий кришталь... 



Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло) 

У вірші "Всякому місту — звичай і права..." Г. Сковорода розмірковує над тим, що багато людей перебувають у полоні своїх згубних пристрастей, марно витрачають життя, обманюють інших, наживаються за їхній рахунок. У ліричного ж героя поезії є одна турбота, один клопіт -— як прожити життя чесно, по совісті. Але смерть нікого не пощадить — ні царя, ні мужика, і постати перед нею спокійно може лише той, у кого "совість, як чистий кришталь". Кожна строфа вірша закінчується однією думкою — про що має турбуватися людина. У творі багато перелічень, порівнянь, дотепних висловів, які характеризують марнославство людей. Цей вірш виконується як пісня, використаний І. Котляревським у п’єсі "Наталка Полтавка".