Завантажити материал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Grigoriy_skovoroda_vstupni_dveri_do_hristiyansko_dobronravno.docx)Grigoriy_skovoroda_vstupni_dveri_do_hristiyansko_dobronravno.docx15 Кб589
Скачать этот файл (Grigoriy_skovoroda_vstupni_dveri_do_hristiyansko_dobronravno.fb2)Grigoriy_skovoroda_vstupni_dveri_do_hristiyansko_dobronravno.fb221 Кб432

 

Григорій Сковорода

Вступні двері до християнської добронравності

Філософський трактат

    

    Бог зро­бив потрібне не­важ­ким, а важ­ке - не­потрібним. Не­має нічо­го со­лод­шо­го для лю­ди­ни й нічо­го потрібнішо­го, як щас­тя. Щас­тя ж у серці, сер­це в лю­бові, лю­бов - у За­коні Вічно­го. Як­би щас­тя за­ле­жа­ло від місця, ча­су й від плоті, то ми б йо­го ніко­ли не знай­шли Щас­тя, як повітря і сон­це, да­ються лю­дині да­ром. Щас­тя близько - во­но в серці і в душі твоїй. До ро­зуміння цього ве­де на­ша де­ся­ти гла­ва роз­мо­ва.

 

    Голова І. Про Бо­га. Світ скла­дається з двох на­тур: ви­ди­мої і не­ви­ди­мої. Ви­ди­ма - це всі створіння, не­ви­ди­ма - Бог, який ще в ста­ро­давніх на­родів на­зи­вав­ся ро­зу­мом всесвітнім, або на­ту­рою, існу­ван­ням, вічністю, ча­сом, до­лею, не­ми­нучістю, фор­ту­ною та ін. У хрис­ти­ян це Дух, Гос­подь, Цар, Отець, Ро­зум, Прав­да.

 

    Голова II. Про віру всесвітню. В усі віки всі на­ро­ди віри­ли, що є якась таїна, якась си­ла, що всім во­лодіє і всім ке­рує. Підда­ний мо­же по­ми­ля­ти­ся і вва­жа­ти ла­кея за са­мо­го па­на, але ніхто не бу­де су­пе­ре­чи­ти, що є дійсний пан, кот­ро­го підда­ний і в очі не ба­чив.

 

    Голова III. Про­ми­сел за­гальний. Бог три­має цілий світ, як го­дин­ни­кар го­дин­ник. Оду­шев­ляє, го­дує, впо­ряд­ко­вує, обо­ро­няє, а потім по­вер­тає знов у бруд­ну ма­терію - в зем­лю. То­му йо­го на­зи­ва­ють ще ма­те­ма­ти­ком, ге­омет­ром або гон­ча­рем.

 

    Голова IV. Про­ми­сел особ­ли­вий для лю­ди­ни. На­ту­ра подібна до най­кра­щої архітек­тур­ної си­метрії, мо­делі. Як­що рід, місто, дер­жа­ву збу­до­ва­но за та­кою мо­дел­лю, то во­на бу­ває раєм, не­бом, до­мом Бо­жим. І як­що лю­ди­на збу­дує своє жит­тя за та­ким зраз­ком, то бу­де в ньому свя­ти­ня й бла­го­чес­тя. Ли­це Бо­же, відбив­шись у душі нашій, пе­рет­во­рює нас із ди­ких і брид­ких тва­рин у лю­дей, здат­них до гро­мадської зго­ди, нез­лоб­них, стри­ма­них, ве­ли­ко­душ­них і спра­вед­ли­вих.

    Всесвітній ро­зум, най­ви­ща Пре­мудрість або Бог, зро­би­ли так, що ми відрізняємо­ся від звірів ми­ло­сер­дям і спра­вед­ливістю, а від ху­до­би - стри­маністю й ро­зу­мом.

    Не на­ма­гай­ся до­ду­ма­ти­ся, як ця Бо­жа Пре­мудрість на­ро­ди­ла­ся, звідки взя­ла­ся; вдо­вольняй­ся ви­ди­мим, прис­лу­хай­ся до про­років, що го­ло­сом Бо­жим го­во­рять лю­дям про За­ко­ни Божі.

 

    Голова V. Про Де­ся­тис­ловіє. Хай не бу­де в те­бе богів інших, крім ме­не; не сот­во­ри собі ку­ми­ра; не зга­дуй ім'я Бо­же да­рем­но; пам'ятай день су­ботній - пок­ло­няй­ся Бо­гові не са­ми­ми по­рожніми це­ре­моніями, а справжнім ділом, щи­ро бе­ру­чи зра­зок з Нього. Вір, що сам собі вде­ся­те­ро ко­ристь чи­ниш, ко­ли до­по­ма­гаєш іншим. Ша­нуй от­ця сво­го; не вби­вай; не чи­ни пе­ре­лю­бу; не крадь; не посвідчуй фальши­во; не жа­дай жінки ближнього тво­го…

    Присвяти ж своє сер­це щирій лю­бові і не дай посіяти­ся в ньому зер­нам ли­хих намірів.

 

    Голова VI. Про прав­ди­ву віру. Щоб зак­ри­ла­ся в тобі бе­зод­ня без­за­конст­ва, потрібна віра. При ній по­вин­на бу­ти надія. Час­то її уяв­лять в об­разі жінки, що три­має якор. Ці доб­родітелі ве­дуть людське сер­це до прис­тані лю­бові.

 

    Голова VII. Бла­го­честіє і це­ре­монія - речі не­од­на­кові. Си­ла усього Де­ся­тис­ловія вміщається в од­но­му імені - лю­бов. Во­на є вічним со­юзом між Бо­гом і лю­ди­ною. Ця Бо­жест­вен­на лю­бов має зовнішні оз­на­ки, які звуться це­ре­моніями. Як­що ж ця мас­ка не хо­ває в собі дійсно­го, то за­ли­шається са­ма ли­цемірна по­лу­да, луш­пин­ня при зерні.

 

    Голова VI­II. За­кон Бо­жий і пе­ре­каз (тра­диція) - речі не­од­на­кові. За­кон Бо­жий - плід, а пе­ре­каз - лис­тя. За­кон Бо­жий - сер­це лю­ди­ни, а пе­ре­каз - фіго­вий лис­ток. Інко­ли лю­ди про це за­бу­ва­ють, змішу­ючи чис­те з не­чис­тим.

 

    Голова IX. Прист­расті або гріхи. Прист­расть є згуб­не, хво­роб­ли­ве повітря в душі. Це без­пут­не жа­дан­ня ви­ди­мос­тей. Най­більшим гріхом є заздрість, а та­кож не­на­висть, зло­пам'ятство, гордість, підлес­ливість, не­ситість, нудьга, ка­ят­тя, сму­ток, сум та інший нев­си­пу­щий черв'як у душі.

 

    Голова X. Про лю­бов або щи­ро­сер­дечність. Бе­зодні гріхів су­пе­ре­чить щи­ро­сер­дечність, пло­да­ми якої є: доб­ро­зич­ливість, нез­лобність, при­хильність, лагідність, щирість, бла­го­надійність, без­печність, за­до­во­леність.

 

    Хто має та­ку ду­шу, той жи­ти­ме в мирі, ми­ло­серді й ве­се­лості.