Завантажити материал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Volodimir_sosyura_mazepa_Skorocheno1.docx)Volodimir_sosyura_mazepa_Skorocheno1.docx28 Кб566
Скачать этот файл (Volodimir_sosyura_mazepa_Skorocheno1.fb2)Volodimir_sosyura_mazepa_Skorocheno1.fb241 Кб466

 

ВОЛОДИМИР СОСЮРА 

МАЗЕПА (Стислий переказ, дуже скорочено)



     (Мазепа Іван — Іван Колединський (його батько був власником села Мазепинень), гетьман.) 
     
     Пролог 
     
     Автор знайомить нас із постаттю, що схилилась «над стародавньою рікою». Колись цей чоловік мав велику владу, а тепер його Бог забув, покинули люди: 
     Стоїть Мазепа, як докір Безжальній долі, над водою... 
     «Колишній велет» схуд, змарнів, його влада розвіялась, і спомин лишається єдиною відрадою. Стоїть він над Дунаєм і згадує все, слухає чайок і сам співає пісню «Та біда тій чайці, чаєчці—небозі...»: 
     На спів нанизує слова Він про далеку Україну, І пісня та крізь вічність лине, Як завжди, юна і нова. 
     Нещаслива доля привела героя поеми до Дунаю, «де все не те й не та блакить», де йому судилось померти. Але й в останні свої дні вигнанець згадує рідну Україну, обіцяючи в «смертну мить» шепотіти її ім'я. 
     Наступні слова автора готують читача до огляду Мазепиної долі: 
     І перед сивим і сумним, Немов могутньою рукою, Хтось розгорнув життя сувої, Коли ще був він молодим, Не знав ні розпачу, ні муки, І забриніли ліри звуки... 
     
     І 
     
     Ми знайомимось із чорнобривим та струнким королівським пажем. На його «владні очі», на цю красу молилась не одна панна, не могли встояти навіть жінки. І цей образ вони назавжди залишали у своїй пам'яті, а він: 
     Він дарував на мить любов І знов, байдужий, далі йшов. 
     Бал. Мазепа чекає когось у «тихім парку короля». Звісно, це — жінка, «пані Зося, удова, Любов Мазепи чергова». Запальний хлопець зізнається Зосі у своїх муках очікування. Палко і пристрасно він цілує і пестить молоду коханку. Але жага і запал швидко минають, і тоді: 
     ...вже не те її волосся золоте, І поцілунки Зосі ревні Йому нудні і неприємні. 
     Байдужим Іван стає до неї, та пані вибачає «чорнобривого Дон—Жуана» за образу, прощаючись із ним у реверансі, такому ж божественному і граціозному, як і сама вдова. 
     Мазепа був улюбленим королівським пажем, знав усі цісарські капризи, усі його секрети: не тільки штиблети подавав господареві, а уночі й удень приводив дам на рандеву. 
     Іванові заздрили шляхтичі, бо «круль» (Круль — король.) — поляк, а паж — українець. Король цінував свого лакея, а той: 

Сторінка 1 з 9 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 4 5 6 7 8 9 > У кінець >>