Володимир Сосюра

Мазепа (Скорочений переказ, дуже стисло)

Поема 



Пролог 


О, як люблю я рідний край 

І в щастя мить і у негоду! 

Дунай, Дунаю мій, Дунай, 

Ти у піснях мого народу. 

Я бачу вод твоїх розбіг 

І постать, зігнену судьбою, 

Над стародавньою рікою 

І сльози у очах старих. 

А він колись гігантом був, 

В його руках були мільйони 

Людей... та "Бог мене забув, 

Погнав крізь чорний вітер згубив, 

Шепочуть страдницькії губи. 

Стоїть Мазепа, як докір 

Безжальній долі, над водою... 

І небо, повне вічних зір, 

Те небо вічне долі злої 

Відбив його старечий зір... 



І—ІІ 



Сторінка 1 з 3 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 > У кінець >>