Володимир Сосюра
(1898-1965)

 

 Народився на станції Дебальцеве 6 січня 1898р.

У 1909–1911 роках працював на содовому заводі міста Верхнього в бондарському цеху, телефоністом, чорноробом.

З 1911 до 1918 рік навчався в двокласному міністерському училищі м. Верхнього, трикласному нижчому сільськогосподарському училищі на станції Яма Північно-Донецької залізницi, маркшейдерському бюро Донецького содового заводу.

Брав участь в Українській революції, спершу в армії УНР, пізніше в Червоній армії.

По закінченні громадянської війни вчився в Комуністичному університеті в Харкові (1922—23) і на робфаці при Харківському інституті народної освіти (1923—25).

Належав до літературних організацій «Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ, ВУСПП.

Вперше одружився в 1922 році на Вірі Каперівні Берзіній. Від першого шлюбу в нього було двоє синів.

Вдруге Сосюра одружився в 1931 з Даниловою Марією Гаврилівною. В них народився син Володимир. У 1949 р. Марію Сосюру заарештували начебто за розголошення державної таємниці і заслали до Казахстану.

У 1948 Сосюру відзначено найвищою тоді нагородою — Сталінською премією.

В 1951 він знову зазнав обвинувачення у «буржуазному націоналізмі» за патріотичну поезію «Любіть Україну».

Помер 8 січня 1965 року.

Твори:

- романи:

  • Третя Рота (1926-30; 1942; осінь 1959 — весна 1960)
  • Червоногвардієць (1937-40; віршований роман)

- вірші:

- поеми:

  • 1917 рік (1921)
  • Віра (1923)
  • Вітчизна (1949)
  • Володька (лютий 1943)
  • Вчителька (1928–1929)
  • Галичанка (1931)
  • Залізниця (1923–1924; епопея з п’яти поем)
  • Мазепа
  • Минуле (1930)
  • Оксана (1922)
  • Розгром
  • Розстріляне безсмертя (1960)
  • Студентка (1947)
  • Червона зима