Аналіз «Любіть Україну» Сосюра

«Любіть Україну» аналіз твору — тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті. 

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури «Любіть Україну»: громадянська лірика, 

Жанр «Любіть Україну»: вірш-послання.

Тема «Любіть Україну»: зображення поетичного образу України, її краси й величі.

Ідея «Любіть Україну»: возвеличення палкої любові українців до рідного краю; заклик українців любити рідну землю: «Любіть Україну!»

Віршовий розмір «Любіть Україну»амфібрахій.

Художні особливості «Любіть Україну»: емоційно-схвильований заклик — «любіть Україну», виражений двічі рито­ричним звертанням, загострює увагу читача, передає емоції автора, є також ідейно-пафосною, ідейно-композиційною основою твору. Авторові вдалося створити унікальний зоровий образ України. В. Сосюра не випадково вико­ристовує епітет «солов’їна». Саме він розкриває красу рідного слова, синів­ську любов до рідної мови.

В. Сосюра обережно використовує зображально-виражальні засоби, ніби побоюється збитися на фальшиву пишномовність, пустопорожній пафос. Поодинокі епітети влучні, точні, викликають цілу симфонію асоціацій: виш­нева Україна, мова солов’їна, хмари пурпурові, весни світлі і щирі (усі епіте­ти, крім першого, інверсовані, що підсилює звучання і зміст означуваного ними слова). Нечисленні порівняння («Любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води», «Між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками») доповнюють поетичний образ рідної землі; так само, як і метафора «в просторів солодкому чарі», яка образно і сконденсовано передає красу отчого краю, його природи. Серед порівнянь особливе смислове наванта­ження має вислів «як та купина, що горить — не згора», своєрідний перифраз біблійної неопалимої купини як символу безсмертя народу, Батьківщини, яких не поневолити фашистам.

Такою — живою, реальною, зримою — постає Україна у вірші, що закінчу­ється зверненням до молоді знову у формі заклику (юначе! дівчино!) до сер­ця кожної людини.

Автор використовує один з найпоширеніших художніх засобів — метонімію, тобто заміну понять на основі їх зв’язку, перенесення назви одного явища на інше — звісно, багнети і грім канонад уособлюють народ, армію, яка прине­сла визволення від фашистів (поезія написана в 1944 році).

Простота художніх засобів і їх довершеність, непідробна щирість і схвильо­ваність інтонацій дали поетові змогу втілити глибокий загальнолюдський зміст: люби рідну землю, шануй інші народи, будь щедрий серцем на добро, добрі вчинки — тим ти звеличиш і прославиш своє ім’я, свою Україну у віках.

Примітки: Патріотичний вірш «Любіть Україну», написаний у 1944 р., у 1951 р. став причиною найгостріших звинувачень поета в націоналізмі. В. Сосюру пере­стали друкувати, він жив під загрозою арешту, яка зникла тільки зі смертю Сталіна 1953 року. Проте поет вистояв, бо любив Україну, а вірш продовжу­вав жити своїм повнокровним життям.

 

***

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!

1944