Детальний Аналіз

«О земле втрачена, явися...» Стус

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури: патріотична лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Віршовий розмір: ямб.

Художньо-стильові особливості: твір присвячено рідному краєві. Написаний у формі звертання, він являє собою низку риторичних запитань, різних за змістом і тональністю, які йдуть за певним образом-картиною. У вірші відтворено художній образ України. Ліричний герой сподівається, що спогади про рідний край порягу- ють його душу від несправедливості й зневіри. Вірш «О земле втрачена, яви­ся!..» належить до невольницької лірики. Ліричний герой поезії сумує, стра­ждає в розлуці з рідною землею: він пригадує забуті дні — «сині ниви», «пе­регуд джмелів», «лети голубів» — і її — «грішну і святу», кохану. І просить «землю втрачену», щоб явилася вона йому хоч уві сні —- дати силу, поряту­вати зболену душу. Обрамлення підсилює тужливі настрої поета.

Примітки: Для поета Україна — не просто образ рідної землі. Це незамінний складник його душі, що завдає страждань і водночас лікує.

 

Василь Стус

О земле втрачена, явися
бодай у зболеному сні
і лазурове простелися,
пролийся мертвому мені!
І поверни у дні забуті,
росою згадок окропи,
віддай усеблагій покуті
і тихо вимов: лихо, спи!..
Сонця клопочуться в озерах,
спадають гуси до води,
в далеких пожиттєвих ерах
мої розтанули сліди.
Де сині ниви, в сум пойняті,
де чорне вороння лісів?
Світання тіні пелехаті
над райдугою голосів,
ранкові нашепти молільниць,
де плескіт крил, і хлюпіт хвиль,
і солодавий запах винниць,
як гріх, як спогад і як біль?
Де дня розгойдані тарілі?
Мосянжний перегуд джмелів,
твої пшеничні руки білі
над безберегістю полів,
де коси чорні на світанні
і жаром спечені уста,
троянди пуп'янки духмяні
і ти — і грішна, і свята,
де та западиста долина,
той приярок і те кубло,
де тріпалася лебединя,
туге ламаючи крило?
Де голубів вільготні лети
і бризки райдуги в крилі?
Минуле, озовися, де ти?
Забуті радощі, жалі.
О земле втрачена, явися
бодай у зболеному сні,
і лазурово простелися,
і душу порятуй мені.