Критика «О земле втрачена, явися...» Стус

Критика

«О земле втрачена, явися...» Стус

У вірші «О ЗЕМЛЕ ВТРАЧЕНА, ЯВИСЯ!..» відтворено поетичний образ України. Це — щи­ра розмова сина з рідною землею, далекою і втраченою. Обрамлення підсилює тужливі настрої. Для поета Україна -— не просто образ рідної землі. Це незамінна складова його душі, яка водночас і завдає страждань, і лікує:

О земле втрачена, явися
бодай у зболеному сні,
і лазурово простелися,
і душу порятуй мені.
 

У зболеному серці українського патріота незгасним образом сяє рідна земля, допомагаючи йому витерпіти тяжкі табірні випробування.

«Пролийся мертвому мені» — екзистенційний мотив смерті, відчуття приреченості, неможли­вості поєднатися з рідним краєм. Світлі спогади про дитинство і юність становлять основну части­ну поезії, окреслюють чарівний світ природи та буття ліричного героя. Образ рідного краю, що постав у спогадах, повертає ліричного героя до життя. Відбувається зцілення душі: «І душу поря­туй мені».

Пошук на сайті: