Людина флюгер – Василь Стус

Людина флюгер. Так. Людина флюгер.

пiдвладний вiтровi, а не собi.

Я знаю? Може, бог чуттями править.

чуттями править, може, дика товч

ще не оговтаних бажань людських.

А ти живеш навпомацки — i тiльки.

Самопiзнання — самозагасання.

Триматися у власному сiдлi —

такi химери юностi, що шкода

i часу i себе i бога — теж.

I вже. Вкипiла пiд ногами магма,

й ствердiла товщ i магма почувань,

i прагнення ствердiлостi — повтори.

…А змучений повторами, натрудиш

з'ятрiлу душу. I нема тобi

рятунку: прохромити твердь змертвiлу

I в море неспокiйно увiйти,

щоб борсатися i, немов вiтрило

порожне, виповнитись шалом дня

i вже покореному, порiднитись

з безумством свiту бiлого. Пливи

i погинай, заблукане човенце.

Як здумано життя чуттями править.

Зухвало як — цуратися душi

i навертати й повнитись. I вiчно

летiти в сонмi самопочезань.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: