Утрачено останні сподівання – Василь Стус

Утрачено останні сподівання,

Нарешті — вільний, вільний, вільний ти.

Тож приспішись, йдучи в самовигнання:

безжально спалюй дорогі листи,

і вірші спалюй, душу спалюй, спалюй

свій найчистіший горній біль — пали.

Тепер, упертий, безвісти одчалюй,

бездомного озувши постоли.

Що буде завтра? Дасть біг день і хліба.

А що, коли не буде того дня?

Тоді вже гибій. Отоді вже — гибій,

Простуючи до смерті навмання.

…..

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: