Як страшно відкриватися добру – Василь Стус

Як страшно відкриватися добру.

Як страшно зізнаватись, що людина

Iще не вмерла в нас. Як страшно ждати,

коли вона захована помре

у темряві, щоб нишком відвезти

на цвинтар душ, і щастя запопасти,

якого вже до ран не прикладеш.

Як вабить зло. Як вабить гріх — піти

світ-за-очі, повіятися з вітром

і власної подоби утекти,

мов чорта лисого. Кульгавий день

увійде в темінь, гляне по криївках

і завагається. Бо шкода праці:

сидить при ватрі плем'я самоїдів,

щасливо позіхає. На вогні

печеться м'ясо. В казані окріп

переливається. Сьорбають юшку

і, повні філософських резигнацій,

мізкують, з кого б смажити печеню,

щоб стало на сніданок і обід.

Кульгавий день відходить, бо печерний

ікластий лютий смерк не западе,

допоки аж останній самоїд

не з'ість себе самого і помре

Iз філософським виразом. Мовляв,

Життя коротке, а — забракло м'яса.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: