Завантажити материал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Anatoly_svidnicky_luboracki.docx)Anatoly_svidnicky_luboracki.docx305 Кб1385
Скачать этот файл (Anatoly_svidnicky_luboracki.fb2)Anatoly_svidnicky_luboracki.fb2702 Кб860
Скачать этот файл (Anatoly_svidnicky_luboracki.pdf)Anatoly_svidnicky_luboracki.pdf5158 Кб1375
                — Як на свинячім стегні, — озвалась Мася.

               

                — Ну — да! То єсть — как у тебя на шее — ты хотела сказать! — озвавсь Антосьо.

               

                — Зовсім ніт, — каже Мася, — в мене шия чиста, — не віриш, то подивись: я щодня мию, хіба вже прем часу не маю.

               

                — Где видано, где чувано, чтобы свиндя, — на це слово наліг голосом, — та шею себе умывала? — каже Антосьо.

               

                — То ж — свиня, а то — Мася, — озвалась Орися.

               

                — А я между вами не различаю, — Антосьо каже, — и то свинья, и то свинья.

               

                — То свиня ж ти сам! За що ж ти мене свинею нарікаєш? — озвалась Орися.

               

                — Бо ты свинья! Просто свинья, еще и бурая, тупорылая. Вот тебе — ей-богу!

               

                — Навчився! — каже Текля.

               

                — И ты, поросёнок, смеешь? Так и дам! — і замахнувся кулаком.

               

                — А зась! не знаєш? — озвалась Орися. — Ще не ти тут старший.

               

                — Чего ты? чего ты? Я и тебе «по макоедах!» — гукнув Антосьо.

               

                — Tak і byc powinno, — защебетала Мася — Ladnie! Oto ladnie!

               

                — И ты, Брут, против меня! — сумно заговорив Антосьо, а далі й крикнув, — молчать ты, ляшка проклята!

               

                — A, hyclu ty jedcn chodzisz! jak ty smiesz? Та ja tobie nie Orysia!

               

                Антосьо і в кулаки вже наплював, щоб так і трахнуть, та ввійшла мати.

               

                — Що? вже заходились воюваться? — заговорила вона.

               

                — А чего ж они, дряни, смеют возвышать свой нелепый голос против меня?

               

                — Так як же з тебе не сміятись? — каже мати. — Ти подивись сам на себе! — і засміялась.

               

                — Тu quoque, Brute! (І ти, Брут) — Заговорив Антосьо й додав, — а разве я сам на себя стараюсь? Если я смешной, то вы с себя смейтесь, что так меня убираете.

               

                I став ходить по хаті та руками розмахувати. А мати думає: що це він каже? квакай, брусе, чи що?

               

                — Як не буде мені сюртука, — почав далі Антосьо, — то хату рознесу. — І стукнув кулаком в стіл.