НАД БУГОМ


Гей, річенько бистренькая,

Гей, стань подивися,

Як я плачу, як горюю,

Зо мнов пожурися!



Твої води веселенькі,

В них рибонька грає;

Моє серце розпукаєсь,

Від журби ся крає.



Трава к тобі з любощами

З берегів ся хилить,

Вовня єї поцілує

І наперед стрілить.



Моє серце бідненькеє

Радощів не має,

Лиш розлуку із долею,

Лиш сльозоньки знає.



Рано встану та й заплачу,

І вечором плачу;

Доле ж моя веселійша,

Коли ж тя обачу?



Журбо, тяжка розлучнице,

Чом не пропадаєш!

Доле ж моя, зоре моя,

Коли ж засвітаєш!?



Ой річенько бистренькая,

Ой стань подивися,

Як я плачу, як горюю,

Зо мнов пожурися!


13 Вересня 1838